Можливість і доцільність використання генетично модифікованих продуктів досі залишаються дискусійною темою, хоча з часу перших польових випробувань генетично модифікованих сільськогосподарських культур минуло понад 38 років, а від початку їх комерційного використання – понад 28 років. У низці країн технології генної інженерії широко застосовують у сільському господарстві, тоді як в інших запроваджено законодавчі обмеження щодо вирощування або використання ГМ-культур, а в окремих державах їх обіг суттєво обмежений чи заборонений.
Важливо
За даними звітів ISAAA, у світі десятки країн надали регуляторні дозволи на використання генетично модифікованих (біотехнологічних) культур для харчових цілей, кормів та комерційного вирощування. У значній кількості держав такі культури вирощуються на мільйонах гектарів сільськогосподарських угідь. Загалом за період розвитку біотехнологічного землеробства регуляторними органами різних країн було видано тисячі дозволів на використання сотень біотехнологічних подій для десятків культур.
Законодавче регулювання
Законодавство України у сфері обігу генетично модифікованих організмів перебуває у процесі гармонізації з правом Європейського Союзу. Базовим нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері створення, дослідження та використання ГМО, є Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31.05.2007 № 1103-V (далі – Закон, 16.09.2026 втратить чинність та буде замінений на новий закон).
У Законі наведено визначення поняття генетично модифікованого організму.
Визначення терміна
Генетично модифікований організм, живий змінений організм (ГМО) – будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних способів перенесення генів, які не відбуваються у природних умовах.
Закон містить 22 статті, у яких визначено порядок поводження з генетично модифікованими організмами та врегульовано основні елементи системи державного контролю за їх обігом в Україні. Його положення поширюються на такі категорії учасників:
розробники;
дослідники та наукові установи;
органи виконавчої влади;
виробники;
продавці (постачальники);
споживачі продукції, що може містити ГМО.
Вивільнення ГМО у навколишнє природне середовище, їх промислове виробництво та введення в обіг, а також обіг продукції, отриманої із застосуванням ГМО, в Україні допускаються лише за умови обов’язкової державної реєстрації.
Норма закону
«Забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до проведення їх державної реєстрації» (ст. 15 Закону).
Продукція, яка реєструється у державних реєстрах ГМО:
сорти сільськогосподарських рослин та породи тварин, створені на основі ГМО;
ГМО – джерела харчових продуктів;
ГМО – джерела кормів.
Для реєстрації необхідно надати інформацію про дослідження, що підтверджують біологічну та генетичну безпечність ГМО.
Питання реєстрації ГМО
Єдиною зареєстрованою рослинною продукцією був «Шрот соєвий Soybean meal, Glycine max, Roundup Ready soybean (MON 40-32)», призначений для виробництва кормів, термін реєстрації з 23.07.2013 до 22.07.2018. З огляду на це постає логічне запитання: чи є в Україні виробники, наукові установи державної власності або приватні підприємства, що мають технічну, фінансову можливість та час, щоб пройти увесь шлях від розроблення ГМ-сортів, випробування, визначення безпечності до державної реєстрації й упровадження в обіг, щоб Закон про ГМО в Україні почав працювати?
Станом на 01.03.2026 в Державному реєстрі генетично модифікованих організмів джерел кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять такі організми або отримані з їхнім використанням, немає жодного запису. Інформації бракує у зв’язку з відсутністю звернень суб’єктів господарювання щодо реєстрації ГМО-джерел.
Коментар експерта
Отже, використання сортів сільськогосподарських культур, створених на основі генетично модифікованих організмів у відкритих системах є незаконним.
Вирощування ГМО-культур в Україні та експорт сировини
Згідно із Законом основні дозвільні процедури щодо обігу ГМО (розроблення, створення, випробування, дослідження, транспортування та введення в обіг) передбачені передусім для продукції, що підлягає державній реєстрації в Україні. Водночас на практиці ситуація є суперечливою: генетично модифіковані сільськогосподарські культури фактично вирощуються на території України та експортуються. Це підтверджується результатами окремих наукових досліджень і публікацій у фахових виданнях.
Протягом останніх років частина агровиробників почала використовувати сучасні біотехнологічні підходи, зокрема вирощування ГМ-культур або застосування сумішей ГМ- і не ГМ-насіння з метою зниження ризиків втрат урожаю. Водночас існує і неофіційний сегмент ринку генетично модифікованої продукції, у межах якого така продукція іноді реалізується без належного декларування або маркування.
За експертними та неофіційними оцінками, вирощування генетично модифікованих рослин, зокрема таких сільськогосподарських культур, як соя, ріпак і кукурудза, в Україні здійснюється протягом тривалого часу. При цьому орієнтовні частки можуть становити:
ГМ-сої — у межах 60–80%;
ГМ-ріпаку — до 12%;
ГМ-кукурудзи — близько 1% від загального обсягу виробництва.
У таблиці 1 наведено інформацію про події ГМ-трансформації сої, кукурудзи та ріпаку, що були виявлені у 2020 році випробувальною лабораторією ТОВ «Котекна Україна Лімітед» у зразках українського походження.
Таблиця 1
Здійснені трансформації сої, кукурудзи та ріпаку в Україні (2020)
Культура | Подія трансформації | Відсоток ГМ-позитивних зразків, які перевищують ліміт щодо маркування | |
Назва | Унікальний ідентифікатор | ||
Соя
| MON 40-3-2 | MON-04032-6 | 71,42 %
|
MON 89788 | MON-89788-1 |
| |
MON 87708 | MON-87708-9
|
| |
Кукурудза
| NK 603 | MON-00603-6
| 0,4 % не перевищує |
MON 863 | MON-00863-5
|
| |
ТС 1507 | DAS-01507-1
|
| |
Ріпак | GT 73 | MON-00073-7
| 3,21 % |
Найбільш поширеними у використанні є ГМ-лінії, що мають толерантність до гербіцидів (гліфосат):
соя MON 40-3-2 (Roundup Ready™ soybean);
ріпак GT 73 (Roundup Ready™ Canola);
кукурудза NK 603 (Roundup Ready™ 2 Maize).
Імпорт рослинної сировини
Важливим аспектом є питання імпорту рослинної сировини, зокрема сої, кукурудзи та ріпаку. Розглянемо відповідні вимоги законодавства.
Норма закону
«Забороняється ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком випадків, коли така продукція призначена для науково-дослідних цілей або державних випробувань» (ст. 16 Закону).
Водночас практична ситуація на ринку може відрізнятися від формальних вимог. Коливання врожайності та значні обсяги експорту сільськогосподарської продукції інколи формують потребу у закупівлі рослинної сировини з інших країн для забезпечення стабільної роботи переробних підприємств і виконання контрактних зобов’язань.
Поводження з ГМО
Наявні механізми правового регулювання поводження з ГМО не завжди забезпечують належний рівень державного контролю за використанням генетично модифікованої продукції у сільському господарстві. Це може створювати передумови для використання незареєстрованих ГМ-продуктів.
У 2021 році було розглянуто законодавчі ініціативи, спрямовані на посилення відповідальності за порушення вимог у сфері насінництва та біологічної безпеки сільськогосподарських рослин. Зокрема, відповідні зміни передбачають:
захист прав споживачів, суб’єктів господарювання та власників прав інтелектуальної власності на сорти рослин;
запобігання незаконному використанню сортів рослин;
недопущення несанкціонованого використання ГМО у рослинництві;
обмеження доступу на ринок неякісного або фальсифікованого насіння.
Коментар експерта
Під час планування виробництва зернових культур доцільно закуповувати насіння лише у перевірених постачальників. Насіннєвий матеріал має бути сертифікованим та супроводжуватися документально підтвердженою інформацією щодо відсутності ГМО.
Якщо використання не-ГМ-насіння з певних причин є обмеженим, виробник повинен враховувати можливі ризики та відповідальність, передбачену законодавством.
Норма закону
«Порушення вимог цього Закону та прийнятих на його основі нормативно-правових актів тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства» (ст. 18 Закону).
Випробування на наявність ГМО
Процедури тестування на наявність ГМО відповідно до ст. 11 Закону контролюються центральним органом виконавчої влади, який уповноважує акредитовані лабораторії на проведення моніторингу кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, отриманих із застосуванням ГМО.
З метою здійснення державного контролю за обігом ГМО та продукції з його вмістом Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову «Про затвердження Положення про мережу випробувальних лабораторій з визначення вмісту генетично модифікованих організмів у продукції» від 11.07.2013 № 700 (далі – Постанова).
Норма закону
«Мережа випробувальних лабораторій – це система установ, створена центральними органами виконавчої влади, відповідальними за виконання вимог Закону України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів"» (п. 2 Постанови).
«Фінансування випробувальних лабораторій здійснюється за рахунок джерел, не заборонених законодавством» (п. 11 Постанови). У документі також визначено основні підходи до встановлення вмісту ГМО у продукції.
Важливе значення для достовірності результатів досліджень мають рівень кваліфікації персоналу лабораторій, якість реактивів і обладнання, а також участь лабораторій у міжлабораторних порівняльних випробуваннях.
Коментар експерта
Для отримання достовірних результатів виробникам доцільно проводити тестування насіння та продукції в акредитованих лабораторіях (зокрема за вимогами ДСТУ ISO/IEC 17025, VLOG, ISTA та інших відповідних схем), які мають необхідну технічну базу та досвід проведення таких досліджень.
26 вересня 2026 року набирає чинності Закон України «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції» від 23.08.2023 № 3339-IX, а зазначений вище Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31.05.2007 № 1103-V втрачає чинність. Новий Закон привнесе зміни та оновлення щодо засад державного регулювання генетично-інженерної діяльності, забезпечення екологічної, генетичної, продовольчої та біологічної безпеки держави та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції.