Ризик тією чи іншою мірою є у всіх сферах діяльності людини, але в умовах ринкових відносин ризик передусім пов’язаний з результатами господарської діяльності, які можуть бути позитивними (ризик як можливість) і негативними (ризик як загроза). Таким чином, і вплив ризику може мати різні наслідки: негативні, несприятливі, позитивні, відхилення від запланованих результатів тощо. Одним із поширених наслідків реалізації ризику є помилковість прийнятих рішень, що призводить до втрат
Втрати можуть бути:
- матеріальними (непередбачені витрати на утримання обладнання, придбання сировини, оплату енергії тощо);
- трудовими (втрати робочого часу внаслідок виникнення непередбачених обставин);
- фінансовими (оцінюються завданою грошовою шкодою, пов’язаною з виплатою незапланованих платежів, податків, а також недоотриманими доходами);
- втратами часу (визначаються годинами, днями, місяцями затримки необхідного результату);
- специфічними (наприклад, моральними – втратою репутації, соціальними);
- втратою довіри (наприклад, споживачів тощо);
Важливо
Об’єктом ризику переважно є матеріальний об’єкт (людина або майно) чи майновий інтерес (нематеріальна властивість об’єкта, наприклад, прибуток). Однак ризик не завжди є результатом дій чи ймовірністю настання певної події, сутність ризику пов’язана з причинами його виникнення (джерелами ризику).
Причиною ризику є певна подія, ймовірність реалізації якої можна визначити, а ось час та місце її виникнення точно визначити неможливо, бо вона зумовлена специфікою ринкових відносин, впливом зовнішніх (навколишнього середовища) та внутрішніх (в т. ч. суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення) факторів.
До основних джерел виникнення ризику належать:
- випадковість подій (зумовлена ймовірнісною сутністю соціально-економічних та технологічних процесів та неможливістю передбачення настання певного результату);
- суперечливість інтересів і тенденцій (наприклад, конкуренція);
- інформаційна обмеженість (неповнота чи недостатня якість інформації);
- неможливість однозначного пізнання об’єктів, процесів та явищ;
- різноманітність соціально-психологічних установок та оцінок осіб у процесі прийняття рішень.
Отже, структура ризику є сукупністю таких елементів, як джерело ризику (події, що становлять загрозу виникнення втрат або шанс отримання додаткових вигод у разі відмови від ризику), об’єкт ризику (те, на що впливає джерело ризику) та наслідки реалізації ризику (результат втілення загрози або шансу) (схема 1), які перебувають у взаємозв’язку.
Схема 1
Зауважимо, що структурно ризик можна охарактеризувати таким чином: небезпека + охоплення ризиком + вразливість (чутливість до ризику) + ступінь взаємодії ризиків.
Довідка
Небезпека – потенційна загроза виникнення збитків або іншої форми реалізації ризику, зумовлена специфікою об’єкта, особливостями ризикової ситуації і природою зазначеної шкоди (ключова характеристика ризику).
Охоплення ризиком – характеристика ситуації, яка загрожує виникненням збитків або іншої форми реалізації ризику (у технічному сенсі це кількість одиниць спостереження).
Вразливість – інтенсивність, з якою можуть виникнути збитки різного розміру стосовно розглянутого об’єкта (з одного боку – кількісний вимір ризику, а з другого – виявлення впливу різних чинників на величину ризику).
Взаємодія з іншими ризиками – розгляд групи ризиків (портфеля ризиків).
Для економічної діяльності необхідно оцінити реалізацію ризикової події в грошових одиницях, тому під економічним ризиком слід розуміти вартісну міру наслідків реалізації загрози або шансу, ймовірність яких зумовлена впливом події або групи подій, що є джерелом ризику, на об’єкт.
Складові поняття економічного ризику:
- можливість виникнення збитку (наприклад, виробництво якої-небудь продукції може супроводжуватися виникненням збитків тощо);
- невизначеність, непередбачуваність, випадковість цієї можливості;
- інноваційна діяльність (суб’єкт господарювання не знає напевно, як відреагує ринок на інновації);
- небажаність виникнення збитку;
- грошове вимірювання збитку (дає змогу кількісно оцінити можливі ризики та збитки (в природній для бізнесу формі), а також керувати ними за допомогою різних економічних інструментів і методів).
Ризик – важливий інструмент зняття невизначеності в суспільстві, його необхідно враховувати під час прийняття рішень для уникнення потенційних фінансових, матеріальних, трудових втрат, а ще ризик є невіддільною складовою ринкових відносин і стимулятором науково-технічного та суспільного прогресу.
Підприємницьку діяльність характеризує високий ступінь ризиковості. На виникнення ризиків впливає низка чинників, що пов’язано як зі специфікою певного виду діяльності, так і з загальною невизначеністю умов господарювання.
Довідка
Ризикоутворювальні чинники відображають сукупність процесів та явищ, які сприяють виникненню певного ризику, тобто це рушійні сили (причини), які породжують ризикові процеси
Для того, щоб узагальнити причини виникнення ризику створено класифікацію чинників виникнення ризику залежно від таких ознак, як масштаб впливу, можливості ідентифікації та управління ризиком, характер походження і впливу
Коментар експерта
Для кращого розуміння значення чинників необхідно стисло описати їх, а також ті ризики, що підпадають під їхній вплив.
За масштабом впливу розрізняють мега-, макро-, мезо- та мікроризики. Мегаризики – ризики наднаціонального рівня, їхня реалізація впливає на кілька країн одночасно та справляє тривалу дію (до 10 та більше років). Сутність та види макроекономічних ризиків аналогічні мегаризикам, але їхній вплив обмежується однією країною. Мезоризики діють на рівні окремих галузей, а відтак галузеві ризики можна визначити як ймовірність відхилення фінансових результатів господарюючого суб’єкта галузі внаслідок змін в економічному стані цієї галузі. Мікроризики діють на рівні окремого підприємства і пов’язані з дією низки суб’єктивних і об’єктивних чинників.
За можливістю ідентифікації ризиків та подальшого управління ними чинники поділяють на контрольовані та неконтрольовані. Чинники, які можна визначити шляхом якісного аналізу, прийняти відповідне рішення з подальшим їх усуненням чи управлінням, вважають контрольованими. Неконтрольовані чинники можуть бути: невизначені (оцінювання ймовірності їхнього виникнення ускладнюється та обмежується визначенням числових діапазонів зміни значень можливих наслідків) і визначені (оцінювання ймовірності їхнього виникнення здійснюється шляхом використання відповідних статистичних величин).
За характером походження чинники поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні чинники пов’язані з функціонуванням конкретного підприємства і охоплюють всі процеси, які виникають у сфері виробництва, обігу і управління (стратегія фірми, принципи її діяльності, особливості ресурсної бази, рівень використання новітніх технологій тощо), і можуть бути об’єктивними (їхнє виникнення не залежить від людського чинника: непередбачені зміни у виробничому процесі, розробленні та впровадженні технологій, недосконалість внутрішньої інформаційної системи) чи суб’єктивними (пов’язані з людським фактором, тобто з якістю трудових ресурсів організації). Вплив зовнішніх чинників зумовлений зовнішнім середовищем, не залежить від нього і потребує адаптації та використання всіх потенційних можливостей підприємства.
За характером впливу розрізняють чинники прямої та опосередкованої дії, і ця категорія стосується тільки зовнішніх чинників. Прямий вплив здійснюють: законодавче та нормативно-правове поле, яке регулює підприємницьку та господарську діяльність в країні; особливості бюджетної та грошово-кредитної системи країни; дії органів центральної та місцевої влади, їх скоординованість та узгодженість; дії економічних суб’єктів контрагентів (постачальників, конкурентів, споживачів, регулятора ринку); дії криміналітету та інших незаконних угруповань. Опосередкованими чинниками виникнення ризику вважають: стабільність політичної, економічної, соціальної, демографічної, екологічної ситуації в країні та/або певному регіоні країни; форс-мажорні обставини, пов’язані з виникненням стихійних лих та інших природних катаклізмів; особливості зовнішньоекономічної політики держави та її геополітичне становище в світі; науково-технічний прогрес.
Схема 2
Слід зазначити, що наявність ризиків може відіграти і позитивну роль, яка виявляється в таких функціях:
- інноваційна;
- захисна;
- регулятивна;
- аналітична.
Інноваційна функція полягає в тому, що наявність ризику зумовлює необхідність використання новаторських способів організації підприємницької діяльності. Це має позитивні наслідки для споживачів (інноваційна продукція і послуги), конкретного підприємства (прибуток) і країни загалом (підвищення конкурентності на зовнішніх ринках).
Захисна функція зумовлена здатністю підприємства до пошуку та використання різних інструментів і методів попередження втрат у виді правових, політичних, економічних гарантій чи соціального захисту.
Регулятивна функція проявляється в необхідності постійного вивчення ризикових ситуацій, прогнозування ступеня ризику та коригування вже прийнятих рішень. Своєю чергою, розрізняють конструктивний (позитивний вплив шляхом стимулювання новаторської діяльності) та деструктивний прояв регулятивної функції (негативний вплив у виді зростання ймовірності понесення втрат внаслідок прийняття необґрунтованих рішень та неврахування ризиків).
Аналітична функція ризику реалізується у необхідності проведення аналітичної роботи в процесі прийняття рішень шляхом використання інтуїції, досвіду чи методів аналізу для прийняття оптимального рішення та уникнення втрат.
Ідентифікація ризиків
Ідентифікація ризиків визначається сутністю і контекстом джерел, подій, причин та наслідків ризиків.
Довідка
Джерело ризику – це певна сутність зі специфічним внутрішнім потенціалом, який самостійно або в комбінації з чимось може породжувати ризик.Джерело ризику може бути матеріальним і нематеріальним.
Подія – це поява чи зміна певного явища чи сукупності обставин. Подія може мати один або кілька проявів, а також одну або кілька причин.
Наслідки – це результати подій, які впливають на досягнення цілей. Подія може призводити до низки наслідків. Наслідки можуть бути визначеними або невизначеними, справляти позитивний чи негативний вплив на досягнення цілей, бути виражені кількісно або якісно.
Для визначення ризиків потрібно володіти знаннями про ситуацію ризикового бізнесу, завдяки чому можна скласти повний опис ризиків конкретного виду діяльності організації. Застосовуючи комплексний підхід, важливо виявити найбільш повний склад ризиків у діяльності компанії. Одним із засобів вирішення цього завдання може стати класифікація ризиків, яка дасть можливість систематизувати ризики з урахуванням причинно-наслідкового зв’язку між основними складовими ідентифікації.
Ідентифікувати ризики можна шляхом аналізу причин ризикових подій і визначення їхніх наслідків, а можна застосувати інший підхід, коли ми знаємо про наслідок або відмову, які вже спостерігались і можуть статися у майбутньому, і за ними визначити причини цих подій (рисунок 1).
Рисунок 1
Напрями ідентифікації ризиків
Під час ідентифікації важливо врахувати усі складові цього процесу (рисунок 2).
Рисунок 2
Головні складові ідентифікації ризиків
Ідентифікація ризиків дає можливість встановити межі управління ризиками. Також вона передбачає з’ясування контексту ризику, зокрема визначення внутрішніх і зовнішніх параметрів, сфери дії і критеріїв ризиків. Але передусім необхідно усвідомити сутність елементів ідентифікації (таблиця 1).
Таблиця 1
Характеристика елементів ідентифікації ризиків
|
Елементи ідентифікації ризиків |
Сутність і характеристика |
|
Ризикова подія |
Поява чи зміна певного явища чи сукупності обставин |
|
Причини ризику |
Джерело настання ризикової ситуації |
|
Чинники ризику |
Умови, за яких виявляються причини ризику, що спричиняють появу ризикових ситуацій |
|
Ризикова ситуація |
Подія, яка зумовлена причинами і чинниками ризику, що може призвести до негативних або позитивних наслідків |
|
Вид ризику |
Джерело настання ризикової ситуації (визначає, хто із зацікавлених сторін є ініціатором виникнення ризикової ситуації) |
|
Метод виявлення |
Спосіб встановлення ризикової ситуації |
|
Наслідки |
Результати ризикової ситуації у разі її реалізації |
|
Ймовірність |
Кількісна міра вірогідності настання події (визначається числом від 0 до 1, де 0 – неможливість події, а 1 – її обов’язковість) |
|
Вірогідність |
Можливість настання події |
|
Тяжкість |
Міра впливу події на діяльність організації та/або причетної сторони |
|
Вразливість |
Внутрішня властивість активу, яка свідчить про чутливість до впливу, що спричиняється джерелом ризику, внаслідок чого може настати подія з наслідками |
Важливим також є визначення переліку показників для структурування процесу ідентифікації ризиків і визначення їхніх параметрів.
Довідка
Критерії ризику – певні еталони, порівняння з якими дає можливість здійснити атестування ризику.
Критерії ризику зазвичай обумовлені цілями організації, зовнішнім і внутрішнім контекстом, їх можна визначити на підставі вимог законів, стандартів, політик, інших нормативних і регуляторних актів.
Щоб забезпечити якісну ідентифікацію всіх значущих ризиків, необхідно знати як цілі діяльності, так і цілі бізнес-процесів. Визначення контексту можна розбити на два етапи.
Основні етапи визначення контексту
- ідентифікувати цілі, завдання та внутрішні параметри компанії, а також зовнішні характеристики підприємницького середовища.
- визначити масштаб процесу ризик-менеджменту, головні питання та проблеми, які він ставить перед організацією, і взаємозв’язок між стратегією організації і запланованими результатами бізнес-процесів.
Для визначення зовнішніх характеристик підприємницького середовища слід врахувати:
- ділове, соціальне, нормативне, культурне, конкурентне, фінансове і політичне оточення організації;
- слабкі й сильні сторони організації;
- перспективи компанії і несприятливі чинники, що перешкоджають її розвитку;
- особливості зовнішніх учасників процесу ризик-менеджменту;
- головні чинники економічної діяльності організації.
Для визначення масштабу процесу ризик-менеджменту можна використати стратегічний план, бізнес-плани і бюджети, річні звіти, економічні аналізи та іншу документацію, що містить зареєстровану інформацію про діяльність організації. Також необхідно визначити співвідношення запланованих результатів бізнес-процесів і меж процесу ризик-менеджменту з чинним законодавством.
Встановлення масштабу і меж ризик-менеджменту передбачає:
- визначення цілей і завдань діяльності організації;
- формування системи альтернативних рішень щодо досягнення цілей;
- виявлення пріоритетності рішень, які необхідно прийняти;
- визначення головних кількісних характеристик: обсяг, час, ефективність;
- визначення обсягів ресурсів і можливості їхнього залучення;
- формування системи організації процесу ризик-менеджменту із виокремленням меж відповідальності окремих сторін.
Важливо визначити головні елементи діяльності, щодо якої здійснюється управління ризиками, їх необхідно ретельно опрацювати в процесі ідентифікації ризиків.
Довідка
Головні елементи діяльності – це сукупність важливих напрямів (пріоритетів) діяльності підприємства
Результатом ідентифікації стане докладний опис ризиків. Для його виконання необхідно застосувати послідовне структурування (схема 3).
Схема 3
Алгоритм ідентифікації ризиків
Під час здійснення ідентифікації ризиків варто застосувати методи, ефективність яких перевірено на практиці (таблиця 2).
Таблиця 2
Методи ідентифікації ризиків
|
Метод |
Застосування |
|
1 |
2 |
|
Мозковий штурм |
Прогнозування ситуації, коли відсутні дані або необхідно нові нестандартні способи вирішення проблеми |
|
Структуровані або частково структуровані інтерв’ю |
Збирання вхідних даних для оцінювання ризику зацікавленими сторонами |
|
Метод Дельфі |
Використання на всіх стадіях ризик-менеджменту або всіх етапах життєвого циклу системи, скрізь, де є потреба в оцінюванні експертів |
|
Контрольні листи |
Складання переліків небезпек, ризиків або відмов засобів управління, які зазвичай розробляють на основі отриманого раніше досвіду, результатів попереднього оцінювання ризику або відмов, що відбулися в минулому |
|
Попередній аналіз небезпек (PHA) |
Визначення небезпек, небезпечних ситуацій та подій, які можуть порушити роботу або завдати шкоди цим видам діяльності, обладнанню або системі |
|
Дослідження небезпеки та працездатності (HAZOP) |
Використання слів-підказок, які допоможуть зрозуміти, чому цілі проєктування або умови функціонування не можуть бути досягнуті на кожному етапі процесу, процедури або системи |
|
Аналіз небезпеки і критичних контрольних точок (HACCP) |
Створення структурованої ідентифікації небезпек і перевірка засобів управління у всіх частинах процесу, захист від небезпек і забезпечення високої надійності і безпеки продукції, досягнення мінімізації ризику шляхом застосування засобів управління в процесі виробництва продукції |
|
Структурований аналіз сценаріїв (SWIFT) |
Використання фраз-підказок, що допомагають учасникам групи визначити небезпечні ситуації і розробити сценарії їхнього розвитку |
|
Аналіз першопричини (RCA, RCFA) |
Дослідження втрат внаслідок відмов, аналіз фінансових або економічних втрат через вплив зовнішніх чинників, виявлення першопричин відмо |
|
Аналіз видів і наслідків відмов (FMEA) або аналіз видів, наслідків та критичності відмов (FMECA |
Визначення всіх видів відмов різних частин і компонентів системи, наслідків відмов для системи; механізмів відмови; способів досягнення безвідмовної роботи і/або пом’якшення наслідків для системи; оцінювання критичності й значимості кожного ідентифікованого виду відмови |
|
Аналіз дерева несправностей (FTA) |
Аналізування чинників, які можуть сприяти виникненню небажаної події; розроблення діаграм у виді дерева, яке відображає ці фактори і їхній логічний зв’язок з кінцевою подією |
|
Аналіз дерева подій (ETA) |
Аналізування шляхом взаємовиключних послідовностей подій, наступних за появою вихідної події, відповідно до функціонування чи нефункціонування систем, розроблених для пом’якшення наслідків небезпечної поді |
|
Аналіз причин і наслідків |
Аналізування критичної події і її наслідків шляхом поєднання логічних елементів ТАК/НІ як умов, за яких система, розроблена для зниження наслідків початкової події, перебуває у стані працездатності чи відмови |
Обрання методів ідентифікації ризиків визначається специфікою господарської діяльності, масштабом змін, особливістю системи організації процесу ризик-менеджменту в організації.
Класифікація ризиків
Докладно класифікувати ризики необхідно для забезпечення можливості врахування всіх ризиків, точного оцінювання та ефективності вжитих заходів з усунення або мінімізації їхнього впливу.
Класифікація передбачає виділення однорідних груп ризиків за певними ознаками (критеріями). Складність розроблення єдиної та узгодженої класифікації ризиків зумовлена наявністю різних критеріїв і принципів поділу ризиків на відповідні групи, а також тим, що один вид ризику може одночасно входити до складу кількох класифікаційних груп. У практичній діяльності доволі часто різні види ризиків тісно переплітаються та є взаємозалежними один від одного.
Довідка
Мета класифікації ризиків – визначити джерело конкретного виду ризику та забезпечити застосування відповідних методів та інструментів управління ризиком, які здатні максимально нівелювати його негативний вплив на діяльність організації.
Визначення об’єктів класифікації ризиків здійснюють на основі причин і джерел ризикових подій, їхньої характеристики та наслідків. Найважливіші групи, сформовані за різними ознаками, зображено на схемі 4.
Схема 4
Проаналізуємо кожний напрям класифікації більш докладно.
1. За характером походження
За характером походження розрізняють внутрішні та зовнішні ризики стосовно діяльності підприємства.
Внутрішні ризики – це ризики, які безпосередньо залежать від діяльності господарюючого суб’єкта та можуть бути зумовлені: некваліфікованим фінансовим менеджментом; неефективною структурою активів; надмірною схильністю керівництва до ризикових операцій; неправильною оцінкою фінансово-економічного стану партнерів; нестабільним фінансовим становищем підприємства.
На зовнішні ризики впливає зовнішнє середовище, тому цей ризик не залежить від діяльно ті підприємства, яке не може здійснювати вплив на зовнішні фінансові ризики, проте може передбачати і враховувати їх у своїй діяльності. Такі ризики виникають у разі зміни: окремих стадій економічного циклу; кон’юнктури фінансового ринку; непередбаченої зміни законодавства у сфері фінансової діяльності господарюючого суб’єкта; в результаті нестійкого політичного становища і аналогічних випадків, на які суб’єкт господарювання в процесі своєї діяльності впливати не може.
2. За видом діяльності підприємства
За цією ознакою розрізняють виробничий, фінансовий, комерційний, операційний, юридичний та інноваційний ризики, що водночас є внутрішніми ризиками (йдеться про принцип матрьошки: класифікація в класифікації).
Виробничий ризик зумовлений процесом виробництва продукції і пов’язаний з можливістю невиконання організацією своїх зобов’язань за контрактом або договором із замовником: позапланові зупинки устатковання чи переривання технологічного циклу підприємства через вимушене переналагодження устатковання; перебої у енергопостачанні; подовження, порівняно із запланованими, термінів ремонту устатковання; аварії допоміжних систем; зниження запланованих обсягів виробництва; зростання витрат на виробництво продукції тощо.
Фінансовий ризик виникає під час здійснення фінансових угод і пов’язаний з невиконанням суб’єктом діяльності своїх фінансових зобов’язань: прострочення платежів, порушення термінів повернення кредитів тощо, і вірогідністю виникнення негативних фінансових наслідків у виді втрат доходу чи капіталу в умовах невизначеності здійснення фінансової діяльності.
Комерційний ризик пов’язаний з процесами реалізації товарів та послуг: зниження обсягів реалізації товарів (послуг) внаслідок зміни кон’юнктури; підвищення закупівельної ціни товарів; непередбачене зниження обсягу закупівель; втрати товару в процесі обігу тощо.
Операційний ризик виникає у процесі прийняття рішень на всіх рівнях структури управління, наприклад, помилки персоналу чи його некомпетентність.
Юридичний ризик пов’язаний з неправильним чи неправомірним оформленням документів, укладанням угод чи трактуванням норм правових актів.
Інноваційний ризик пов’язаний з виробництвом інноваційних товарів, відсутністю очікуваного попиту на виготовлену продукцію на ринку, а також відхиленням від мети у разі вкладання коштів у виробництво інноваційного продукту, науково-дослідні та конструкторські роботи.
3. За сферою походження
За цією ознакою розрізняють соціально-політичний, адміністративно-законодавчий, природно-екологічний, демографічний та геополітичний ризики, що водночас є зовнішніми ризиками (йдеться про принцип матрьошки: класифікація в класифікації).
Соціально-політичний ризик пов’язаний зі зміною здійснюваного державою політичного курсу, введенням у дію незапланованих раніше соціальних програм або іншими діями, що в основі мають соціальну сферу.
Адміністративно-законодавчий ризик виникає у разі реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності суб’єктів ринку, змін у законодавстві (збільшення податкових ставок, заборона на здійснення певного виду діяльності тощо).
Природно-екологічний ризик пов’язаний із залежністю виробництва від природно-кліматичних умов (забагато опадів, повені) і зворотнім зв’язком між суспільним виробництвом і навколишнім природним середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров’я людини тощо).
Демографічний ризик виникає у разі зміни демографічної ситуації. Особливістю таких ризиків є те, що вони можуть існувати у формі самостійних ризиків, а можуть бути спричинені виникненням інших ризиків (зниження тривалості життя населення може призвести до виникнення ризику, пов’язаного з реалізацією продукції, орієнтованої на частину населення старшого віку).
Геополітичний ризик пов’язаний із можливістю змін глобального характеру (світова міграція робочої сили, поява хвороб, що загрожують життю всього людства, тощо).
4. За причинами виникнення
За цією ознакою розрізняють ризики, спричинені обмеженістю інформації, невизначеністю майбутнього і впливом суб’єктивних чинників.
Обмеженість інформації. Цей ризик, зумовлений нестачею інформації для прийняття рішень і пов’язаний з об’єктивною неможливістю врахувати і розглянути всі параметри, необхідні для прийняття виробничо-господарських рішень.
Невизначеність майбутнього. Цей ризик спричинений невпевненістю у майбутньому, він характерний для функціонування всіх суб’єктів ринку, бо їхні дії важко піддаються прогнозуванню (непевність майбутнього може бути зумовлена невизначеністю у функціонуванні економічної системи підприємства, його партнерів та економіки країни загалом.
Вплив суб’єктивних чинників.
Цей ризик пов’язаний з власним розумінням аналізованих процесів, рівнем кваліфікації, співвідношенням кількості часу, необхідного для якісного та всебічного аналізу, та наданим для цієї процедури часом.
5. За джерелом виникнення
За цією ознакою розрізняють ризики систематичні та несистематичні.
Систематичний ризик зумовлений загальними ринковими процесами та притаманний усім суб’єктам господарювання (наприклад, підвищення валютного курсу в країні).
Несистематичний ризик – специфічний для кожного суб’єкта (наприклад, ризик неврожаю для сільськогосподарського підприємства).
6. За ступенем обґрунтованості прийняття ризику
За цією ознакою розрізняють обґрунтовані, частково обґрунтовані й авантюрні ризики.
Обґрунтований ризик. Це ризики, які підприємство вирішує взяти на себе після проведення аналітичного оцінювання прогнозованих результатів і можливих витрат. Їхній вплив на діяльність підприємства зазвичай мінімальний.
Частково обґрунтований ризик. Це ризики, які підприємство вирішує взяти або передбачає взяти за умови рівності результатів і витрат. Ймовірність настання несприятливої події настільки велика, що у такому випадку суб’єкт господарювання може отримати нульовий ефект.
Авантюрний ризик. Це ризики, у результаті реалізації яких має місце висока ймовірність недосягнення запланованих результатів. Суб’єкт господарювання, що йде на авантюрний ризик, діє без урахування реальних сил, умов і можливостей, розраховуючи на випадко
7. За відповідністю межам
За цією ознакою розрізняють допустимі, критичні й катастрофічні ризики.
Допустимий ризик. За якого можлива величина втрат не перевищує розміру очікуваного прибутку. У найгіршому випадку – втрата всього прибутку, за сприятливого збігу обставин – незначний розмір втрат, що припадає на одну ризиковану ситуацію.
Критичний ризик. За якого можливий розмір втрат перевищує прибуток, але не є більшим за дохід від реалізації.
Катастрофічний ризик – найбільш небезпечний. Можливі втрати перевищують дохід від реалізації та можуть сягнути суми, співвідносної з вартістю майна підприємства. Настання такого ризику може призвести до банкрутства або ліквідації компанії.
8. За можливістю прогнозування
За цією ознакою розрізняють прогнозовані, частково прогнозовані й непрогнозовані ризики. Прогнозований ризик. Їхнє виникнення можна спрогнозувати, що здійснюється з використанням найрізноманітніших методів аналізу.
Частково непрогнозований ризик. Може виникнути внаслідок настання форс-мажорних подій (надзвичайних обставин), що не можуть бути передбачені та є непереборною перешкодою (стихійні лиха, катастрофи тощо). Непрогнозований ризик. Їхнє виникнення неможливо передбачити жодним із наявних методів або підходів.
9. За впливом на діяльність підприємства
За цією ознакою розрізняють негативний, нульовий і позитивний ризики.
Негативний ризик. Реалізація цього ризику спричинює певні втрати для суб’єкта господарювання.
Нульовий ризик. Не справляє впливу на суб’єкт господарювання.
Позитивний ризик. Його реалізація призводить до додаткового виграшу (дохід, прибуток) для суб’єкта господарювання.
10. За можливим результатом
За цією ознакою розрізняють чистий і спекулятивний ризики.
Чистий ризик. За якого є висока ймовірність отримати негативний чи нульовий результат (виробничі й фінансові (інвестиційні) ризики).
Спекулятивний ризик. Є ймовірність отримати як позитивний, так і негативний результат (фінансові ризики).
Коментар експерта
Цю класифікацію звичайно не можна вважати вичерпною. Її легко доповнити різними категоріями залежно від цілей дослідження ризиків. Наприклад, за масштабом впливу: глобальні (мегаризики), національні (макроризики), регіональні та галузеві (мезоризики), ризики окремих економічних суб’єктів (мікроризики); за можливістю страхування: страховані та нестраховані (наприклад, форс-мажорні обставини); за характером оцінювання: кількісні та якісні; за своєчасністю прийняття рішень: попереджувальні (завчасно ідентифіковані), поточні та запізнілі (вчасно не передбачені); за фактом реалізації: реалізовані та нереалізовані, тощо.
Класифікація ризиків має практичну спрямованість для організації та управління ризиками у сучасних умовах господарювання. Наголосимо, що результативність дій менеджера, подолання невпевненості у майбутніх результатах залежать передусім від можливості та вміння правильно оцінити ступінь ризикованості намічених операцій та вжити необхідних заходів.