Додаткова вимога FSSC 22000 (версія 6), Частина 2 п. 2.5.2 «Маркування продукції та друковані матеріали» розповсюджується на усі категорії харчового ланцюга.

Розглянемо вимогу (авторський переклад).

Мета цієї вимоги: Маркування харчового продукту повинно відповідати відповідним вимогам законодавства та містити інформацію, яка забезпечує безпечне поводження, демонстрацію, зберігання та приготування продукту в ланцюзі постачання харчових продуктів або споживачем.

Інтерпретація Додаткової вимоги FSSC 22000, Частина 2 п. 2.5.2

Неправильна / неправдива інформація на етикетках чи на упаковці є однією з поширених причин відкликання / вилучення харчових продуктів.

Тому мета цієї вимоги полягає в тому, щоб переконатися, що організація має ефективні процедури для керування операціями пакування харчових продуктів у «правильну» упаковку. В п. 8.5.1.3 «Характеристики кінцевих продуктів» стандарту ISO 22000:2018 говориться про те, що організація повинна підтримувати задокументовану інформацію, що стосується характеристик кінцевих продуктів, у т.ч. про маркування стосовно безпечності харчових продуктів та/або інструкції щодо оперування, приготування та використання за призначеністю. Тобто тут ми вже документуємо всю важливу інформацію, яка повинна бути на маркуванні, у тому числі враховуємо існуючі законодавчі, регламентувальні вимоги та вимоги замовника. Якщо у нас експорт продукції – то це включає вимоги країни призначеного продажу (вони можуть бути іншими, ніж вимоги України). Тепер цю важливу інформацію ми повинні врахувати при розробці графічної та текстової частини етикеток, упаковок, і під час процесу пакування та маркування.

Також організація повинна мати процеси, які гарантують, що вона залишається в курсі вимог до маркування (в країні призначеного продажу) у випадку їх змін, і щоб ці вимоги були точно перенесені на упаковку та етикетки.

Для цього повинні бути встановлені засоби контролю маркування, етикеток, упаковки та пакування, які гарантують, що весь цей процес працює ефективно.

Цими засобами контролю повинен керувати уповноважений персонал, який пройшов спеціальне навчання щодо вимог до маркування та надання інформації про продукцію споживачам / замовникам.

Процедури організації повинні включати проведення перевірки відповідності графічної та текстової частини маркування, що нанесено на етикетку, упаковку чи інформацію про продукт, що реалізується без упаковки (наливом / насипом) законодавчим та регламентувальним вимогам (Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» та накази Мінагрополітики на деякі види харчових продуктів), затвердження ескізів / нових етикеток для забезпечення їх відповідності встановленим вимогам (отримання задокументованих доказів такої перевірки).

Це повинно включати перевірку обов’язкової інформації про харчовий продукт (розділ ІІІ Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», у т.ч. склад продукту та алергени на основі як рецептури кінцевого продукту, так і специфікацій на інгредієнти). Необхідно також враховувати відповідні законодавчі вимоги в країні (або країнах), де харчові продукти будуть використовувати замовники / вживатися кінцевим споживачем.

Якщо організація виробляє продукцію під торговою маркою замовника, замовник або власник торгової марки, як правило, матиме конкретну політику щодо остаточного погодження її художнього оформлення (малюнок, розмір, кольорова гама тощо) та отримання офіційної згоди на використання.

Якщо ескіз торгової марки офіційно не схвалений її власником, організація повинна продемонструвати, що вона вжила всіх відповідних заходів для узгодження та затвердження (підписання) ескізу відповідно до політики власника торгової марки.

Узгодження ескізу (специфікації на нього) може не вимагати документа з підписом. Підтвердження також може бути за допомогою електронних засобів, таких як електронна пошта або електронна система специфікацій.

Якщо організація є власником торгової марки, узгодження може виконуватися досвідченим і уповноваженим менеджером або співробітником.

Якщо в організації відбувається друк етикеток:

• встановлення та зміну параметрів принтера (наприклад, введення або зміна дати, кодів партії) повинен виконувати лише уповноважений співробітник;
• повинні бути розроблені та впровадженні заходи для забезпечення того, щоб на пакувальні машини надходили лише етикетки з правильно надрукованою інформацією.

Також повинні бути наявні процеси перевірки використання етикеток відповідно до очікуваного використання та розслідування причин будь-яких невідповідностей, пов’язаних із використанням неправильних етикеток.

Щоб інформація залишалася правильною та актуальною повинні існувати ефективні процеси для забезпечення перегляду інформації на етикетках / упаковках щодо маркування в разі змін:

• у рецептурі харчового продукту;
• у складі сировини / інгредієнтах (важливо, щоб постачальник інформував організацію про заплановану зміну до того, як вона фактично відбудеться, це має бути задокументовано в контрактах з постачальником);
• постачальника сировини / інгредієнтів (наприклад, новий постачальник);
• у країні походження сировини / інгредієнтів;
• законодавства, вимог замовника тощо (у країні/країнах, де продукт виробляється та продається).

Якщо інформація на етикетці / упаковці є відповідальністю замовника або призначеної іншої зацікавленої сторони, організація повинна надати всю необхідну та надійну інформацію:

• для забезпечення створення етикетки/ упаковки з точними даними;
• щоразу, коли відбувається зміна, яка може вплинути на інформацію на етикетці/ упаковці.

Якщо надаються інструкції з приготування для гарантування безпечності харчового продукту (наприклад, сирі продукти, що вимагають теплової обробки), вони повинні бути повністю перевірені (в т.ч. на практиці, особливо для продуктів високого ризику), щоб гарантувати, що, коли продукт готується відповідно до інструкцій, завжди створюється безпечний, готовий до вживання продукт. Організація також повинна враховувати можливість відхилення від інструкції з приготування. Також організації потрібно враховувати будь-які обмеження чи проблеми під час проходження перевірки для вибраного методу(ів) приготування харчового продукту. Наприклад, мікрохвильові печі створюють деякі додаткові проблеми для перевірки інструкцій з приготування харчового продукту. Щоб забезпечити валідацію інструкції з приготування харчового продукту в мікрохвильовій печі (готовність до нагрівання / готування), потрібно враховувати її потужність та ефективність.

Якщо на етикетці / упаковці є заяви (наприклад, щодо слідів алергену, поживних речовин, способу виробництва, ланцюжка постачання, «без ГМО» тощо), організація повинна проводити валідацію для підтвердження даної заяви. Те ж саме вимагається в Законі України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» (розділ IV «Інформація про харчові продукти, що надається у добровільному порядку»).

Також повинні бути розроблені системи перевірки, щоб у разі претензії швидко отримати докази, що організація під час маркування надала правдиву інформацію. Такі перевірки можуть включати простежуваність з балансом маси, докази походження сировини та інгредієнтів, придбаних у постачальників, порівняння інформації про інгредієнти на етикетці / упаковці з рецептурою і специфікацією, що дозволить гарантувати відсутність інформаційного харчового шахрайства з боку вашої організації, а відповідно забезпечити збереження цілісності (автентичності) ваших харчових продуктів.

Вимога для харчового ланцюга категорії I (виробництво пакувальних матеріалів та упаковки) передбачає, що виробник пакувальних матеріалів та упаковки, які контактують з харчовим продуктом, повинен встановити та впровадити процедури керування ескізами та контролю друку, щоб гарантувати, що друкований матеріал відповідає чинним вимогам замовника та вимогам законодавства.

Такі процедури (а це обов’язкова задокументована інформація) повинні передбачати як мінімум таке:

• затвердження стандарту ескізу або основного зразка (внутрішнє затвердження під час розробки як доказ, що були враховані всі вимоги, зовнішнє затвердження із замовником після узгодження всіх зауважень);
• процес керування змінами ескізів і специфікацій друку, а також керування застарілими ескізами та друкованими матеріалами (якщо замовник під час узгодження вносить зміни, важливим є не заплутатися, яка інформація була остаточна, щоб уникнути помилок);
• затвердження кожного тиражу відповідно до узгодженого стандарту ескізу або основного зразка (під час друку етикеток або пакувального матеріалу з нанесеним друком в цьому необхідно впевнитися);
• процес виявлення та визначення помилок друку під час тиражування;
• процес забезпечення ефективного відокремлення різних варіантів друку;
• процес обліку будь-якої невикористаної друкованої продукції.

Друк та всі додрукарські процеси, що проводяться організацією, мають здійснюватися таким чином, щоб усунути втрату інформації та відхилення від специфікацій замовника.

Процедура повинна вимагати перевірки та схвалення замовником остаточного художнього та текстового оформлення ескізу (це стосується саме ескізу, а не кінцевого продукту). Це може бути у формі цифрової або «мокрої» пробної проби, залежно від вимог замовника. Мета тут полягає в тому, щоб гарантувати, що замовник побачив художнє та текстове оформлення в зібраному вигляді після того, як в організації були виконані процеси підготовки зображення до друку.

Також потрібне виробниче випробування. Це стосується друкованих та декорованих пакувальних матеріалів, щоб переконатися, що бажаний зовнішній вигляд досягається на постійній основі.

Зазвичай використовують «перші зразки» як виробничі випробування та продовжують повне виробництво лише на основі прийняття цих перших виробів.

Друкарське обладнання, таке як пластини, трафарети, анілоксові (растрові) вали, циліндри та листові ковдри, перед використанням повинні бути перевірені на відповідність специфікаціям та останнім версіям художнього й текстового оформлення, а також повністю забезпечена простежуваність до схваленого замовником вихідного виробу.

Метою цього пункту є забезпечення того, щоб уся інформація, ретельно зібрана на початку процесу розробки макету / ескізу для друку, була точно відображена під час друку. Зрештою, це допомагає замовнику уникнути випадків відсутності інформації, але не зачіпає процес друку, якщо інформація не була надана. Виробник етикеток / упаковки не несе відповідальності за інформацію, яка йому не була надана замовником.

При створенні такої системи простежуваності в організації увага приділяється двом аспектам:

• запобігання втрати інформації через ненавмисне пропускання частини друкувального обладнання;
• переконання, що використовуються правильні носії для друку, особливо там, де зображення може бути змінено.

Аудитор органу сертифікації буде шукати докази того, що організація має надійну систему, за допомогою якої всі друковані носії, що використовує організація, можна пов’язати з певним завданням друку.

Схвалені замовником еталонні вироби, включно з ілюстраціями та текстовими зразками та стандартами кольорів, що використовуються під час друку, повинні контролюватися для забезпечення мінімізації погіршення якості друку та повинні бути повернуті до відповідного місця зберігання після використання.

Організація повинна розглянути можливість зношення (тиражостійкість) схвалених друкарських форм будь-якого типу та вживання відповідних заходів для збереження їх цілісності. Це може бути зроблено різними методами. В організації має бути чітко вказано метод, який вона використовує для підтримки якості друкарських форм під час виробництва та наступних тиражів.

Організація також повинна розглянути, що буде робити у разі погіршення стандартів друку. Наприклад, оновлення зразків форм і повторного їх затвердження відповідно до попереднього еталонного зразка (наприклад, використання результатів спектрофотометра для визначення валідності).

Організація повинна мати задокументовану процедуру керування змінами ескізів і специфікацій друку для керування застарілими ескізами та друкованими матеріалами.

Метою процедури зміни ескізів є уникнення випадків друкарських помилок, коли ескіз було змінено або оновлено, особливо якщо зміна незначна.

Рекомендується призначати нові коди завдань для пакувальних матеріалів, у яких ескіз було відкориговано, щоб уникнути неправильного друку або використання неправильного чи застарілого носія для друку.

Ефективна система простежуваності забезпечить легкість ідентифікації, де зображення було змінено, та якщо було використано невідповідні носії для друку. Ця вимога стосується всіх друкованих носіїв (включно з різальними матрицями, друкарськими ковдрами тощо, які впливають на кінцеве друковане зображення).

Особливе занепокоєння викликає ризик того, що надрукована упаковка або не містить важливої інформації (наприклад, про алерген або юридичну інформацію), або її змішують з іншою упаковкою, схожою, але надрукованою з іншою інформацією (наприклад, упаковка для продукту, який не містить алерген). Результати таких сценаріїв можуть мати серйозні наслідки для здоров’я споживачів. Коли такий ризик виявлено, організація повинна запровадити процедури для усунення або зниження ризику до прийнятного рівня.

Повинні бути встановлені заходи для виявлення та ідентифікації помилок друку під час тиражування. Це нормальна ситуація, коли під час запуску та періодично протягом тиражів виробляти нестандартні матеріали, які не відповідатимуть специфікаціям або вимогам замовника, особливо при більших тиражах великого обсягу матеріалу. Природа процесу друку така, що кольори можуть «випадати» або можуть бути незначні порушення в кольорах. Організація повинна мати метод ідентифікації цих матеріалів, щоб вона могла негайно (або пізніше) видалити невідповідний продукт для утилізації. Ця вимога може бути виконана шляхом «позначення» початку та кінця невідповідного матеріалу на бобіні чи стосі друкованого матеріалу та сортування пізніше або шляхом 100% перевірки матеріалів системою електронного бачення.

Якщо використовується комбінований друк (суміш різних малюнків, надрукованих разом), організація має переконатися, що можливість змішування варіантів після їх розділення (наприклад, через розрізання матеріалу, який знаходиться на бобіні) усунуто або мінімізовано до прийнятного рівня. Це особливо важливо, якщо матеріал буде використовуватися для харчових продуктів, які містять алергени.

Будь-яку невикористану друковану продукцію необхідно обліковувати та утилізувати. Або ідентифікувати та належним чином зберігати, якщо невикористана друкована продукція відповідає специфікації, але по кількості перевищує заявку замовника. Це часто називають «перекриттям» і організація повинна вирішити, як буде поводиться з таким друкованим матеріалом. Замовник може вирішити придбати надлишок матеріалу або вимагати його зберігання для майбутнього використання або утилізації. Якщо його зберігати, то матеріал має бути належним чином ідентифікований. Аудитор органу сертифікації очікує побачити докази дотримання процедури обігу надлишкових матеріалів. Причина такої уваги полягає в мінімізації ризику використання оригінальної друкованої упаковки для підроблених продуктів (харчове шахрайство). Спосіб поводження з надлишковим матеріалом буде різним, залежно від замовників і робочих місць, від природи пакувального матеріалу та його застосування. Якщо пакувальний матеріал буде утилізовано, організація повинна подбати про те, щоб він був непридатним для використання (провести його пошкодження).