Підприємство є виробником харчового продукту, який фасується у первинне пакування (наприклад, пакети, банки, відра, пластикові контейнери тощо). При цьому саме пакування закуповується у зовнішніх постачальників, тобто підприємство не є виробником пакувального матеріалу. Декларація відповідності згідно з чинним законодавством вимагається і надається. У зв’язку з цим виникли такі питання:
Чи має право клієнт (оператор ринку харчових продуктів) вимагати:
декларації відповідності саме на пакувальні матеріали;
протоколи досліджень/випробувань на міграцію;
іншу технічну документацію щодо упаковки, у яку фасується харчовий продукт?
Чи існують законодавчі або практичні підстави для обмеження передачі такої документації третім сторонам, зокрема через:
конфіденційність інформації;
захист комерційної інформації;
нерозголошення даних про постачальників;
положення договорів із виробниками упаковки?
Чи є прийнятною практикою:
надання узагальненої інформації (декларативної) від власного імені без передачі документів постачальника;
приховування (редагування) даних виробника упаковки;
надання лише підтвердження відповідності без повних протоколів випробувань?
Чи можуть протоколи досліджень на міграцію, отримані від виробника упаковки або лабораторії, передаватися сторонній стороні (клієнту)? Чи існують обмеження щодо поширення такої документації?
У сучасній практиці харчової промисловості питання передачі документації на пакувальні матеріали стало окремим напрямком управління ризиками підприємства. Якщо ще декілька років тому більшість виробників обмежувались лише наданням декларації відповідності або загального листа-підтвердження, то…
Переглянути матеріал можуть лише передплатники системи або користувачі демодоступу