Вимога щодо зазначення в назві варення виду теплової обробки – «стерилізоване» або «нестерилізоване» – на практиці досить часто стає предметом дискусій між виробниками, аудиторами, торговельними мережами та контролювальними органами. Причина полягає в тому, що окремі технічні або галузеві підходи інколи помилково сприймаються як обов’язкова норма законодавства. Водночас чинне законодавство України не встановлює прямого та безумовного обов’язку зазначати спосіб теплової обробки у назві варення лише через сам факт застосування стерилізації чи її відсутності.

Ключовим нормативним актом у сфері маркування харчових продуктів є Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII (далі – Закон № 2639-VIII). Саме цей закон визначає перелік обов’язкової інформації, яка повинна бути нанесена на харчовий продукт, а також встановлює загальні принципи формування назви та маркування продукції. Відповідно до статті 6 Закону № 2639-VIII до обов’язкової інформації належать:

• назва харчового продукту;

• перелік інгредієнтів;

• відомості про алергени;

• кількість продукту;

• мінімальний термін придатності або дата «вжити до»;

• умови зберігання;

• найменування;

• місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів;

• країна походження у визначених випадках тощо.

При цьому серед обов’язкових елементів маркування відсутня пряма вимога зазначати спосіб термічної обробки варення як окремий обов’язковий реквізит. Закон № 2639-VIII не містить положення, яке б прямо встановлювало, що кожне варення повинно містити у своїй назві слова «стерилізоване» або «нестерилізоване».

Особливе значення у цьому питанні має стаття 11 Закону № 2639-VIII, яка регулює питання назви харчового продукту. У ній передбачено, що назва харчового продукту повинна містити або супроводжуватися інформацією про фізичний стан продукту або про спеціальну обробку, якій він піддавався, лише у випадках, коли відсутність такої інформації може вводити споживача в оману. Тобто законодавець не встановлює абсолютного обов’язку щодо зазначення способу обробки для всіх продуктів без винятку, а застосовує принцип достатності та добросовісності інформування споживача.

Фактично це означає, що саме по собі використання стерилізації не породжує автоматичного обов’язку виносити таку інформацію в назву варення. Вирішальним критерієм є те, чи впливає відсутність цієї інформації на правильне сприйняття продукту споживачем. Якщо продукт відповідає звичайним характеристикам варення, має типовий строк придатності, стандартні умови зберігання та не позиціонується як продукт із особливими властивостями, то незазначення слова «стерилізоване» саме по собі не може вважатися порушенням законодавства.

Водночас потрібно враховувати, що законодавство про харчові продукти ґрунтується на загальному принципі недопущення введення споживача в оману. Це прямо закріплено у статті 4 Закону № 2639-VIII, відповідно до якої інформація про харчовий продукт не повинна вводити споживача в оману щодо характеристик продукту, способу виробництва, властивостей, складу, придатності чи інших істотних ознак. Саме тому в окремих випадках спосіб теплової обробки може набути значення суттєвої характеристики продукту. Наприклад, якщо варення виготовляється без стерилізації та через це має суттєво коротший строк придатності, потребує постійного холодильного зберігання або позиціонується як продукт із мінімальною термічною обробкою, відсутність відповідної інформації може бути розцінена як така, що впливає на сприйняття споживачем безпечності чи властивостей продукції. У таких ситуаціях контролюючий орган може вважати, що інформація про вид обробки повинна бути доведена до споживача.

Окремо необхідно звернути увагу на роль технічних умов (ТУ). В Україні значна частина плодово-ягідної продукції, зокрема варення, може вироблятися не за ДСТУ, а саме за ТУ виробника. У такому випадку технічні умови визначають технологічні параметри продукції, її характеристики, офіційну назву, вимоги до пакування та маркування. Якщо у затверджених ТУ відсутня вимога щодо зазначення у назві або маркуванні способу теплової обробки, це свідчить про те, що виробник не встановив для себе такого обов’язку на рівні нормативного документа підприємства. За загальним правилом оператор ринку повинен дотримуватися вимог власних ТУ, але не зобов’язаний включати до маркування інформацію, яка не передбачена ані законом, ані технічними умовами, якщо її відсутність не створює ризику введення споживача в оману.

Важливо також враховувати, що чині стандарти у сфері консервованої плодово-ягідної продукції не містять універсальної вимоги щодо обов’язкового включення слова «стерилізоване» до назви варення. На практиці таке позначення інколи використовується виробниками добровільно – або як елемент додаткового інформування, або як технологічна характеристика, що має маркетингове значення. Проте добровільне використання певної інформації не перетворює її на законодавчо обов’язкову вимогу для всіх інших операторів ринку.

Крім того, варто розмежовувати поняття «назва продукту» та «технологічна інформація». Закон вимагає, щоб назва дозволяла споживачу ідентифікувати продукт та відрізнити його від інших продуктів. Якщо назва «варення полуничне», «варення абрикосове» або інша подібна коректно описує продукт, а інші обов’язкові елементи маркування містяться на етикетці, то законодавча функція назви вважається виконаною. Технологічний спосіб виготовлення не завжди є обов’язковим елементом самої назви.

Практика застосування законодавства також свідчить, що під час перевірок Держпродспоживслужба оцінює насамперед відповідність маркування вимогам щодо достовірності та відсутності введення в оману. Контролювальні органи зазвичай звертають увагу на випадки, коли інформація про продукт може сформувати у споживача хибне уявлення про безпечність, натуральність, склад або спосіб зберігання. Якщо ж продукт є типовим для відповідної категорії, а спосіб термічної обробки не має критичного значення для споживчого вибору, відсутність слів «стерилізоване» або «нестерилізоване» сама по собі не утворює складу порушення.