Які дії має виконувати виробник алкогольної продукції, яка розлита у скляну пляшку або в Bag in box, на виконання вимог ст. 10 Закону України «Про управління відходами» від 31.03.2023 № 2320-IX: «Організація, яка виконує зобов’язання з розширеної відповідальності від імені виробника (далі – організація розширеної відповідальності виробника): 1) забезпечує утворювачів відходів послугами з приймання та збирання відходів, що утворилися внаслідок використання продукції».?
На сьогодні основним законом, що визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності щодо поводження з відходами різної класифікації та природи походження є Закон України «Про управління відходами» від 31.03.2023 № 2320-IX (далі – Закон), який набрав чинності з 09.07.2023 року.
В цьому Законі надані чіткі терміни, а головне, вперше наведено термін щодо харчових відходів.
Визначення терміна
Відходи харчових продуктів – харчові продукти у значенні, наведеному в Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», що стали відходами.
Харчовий продукт – речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.
Коментар експерта
Тому умовна продукція – фасована алкогольна продукція – є харчовим продуктом та відноситься до харчових відходів, які згідно із законодавчими вимогами підлягають утилізації або, якщо це можливо, перевести харчові відходи в статус побічного продукту для подальшої переробки.
Також до цього харчового направлення можна частково застосувати ряд термінів, а саме:
Визначення терміна
Біовідходи – відходи, що мають властивість піддаватися анаеробному або аеробному розкладу, такі як відходи харчових продуктів або відходи харчової промисловості на всіх етапах виробництва та споживання, відходи від зелених насаджень.
Коментар експерта
Цей термін теж можна застосовувати для класифікації відходів при виробництві та фасуванні алкогольної продукції.
Видалення відходів – операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1.
Виробник продукції – суб’єкт господарювання, що вводить в обіг продукцію, тобто надає продукцію, яку він виробляє або імпортує, на ринку України вперше.
Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Власник відходів – фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
Зберігання відходів – утримання відходів на об’єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров’я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог.
Збирання відходів – операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб’єктами господарювання у сфері управління відходами, включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об’єкти оброблення відходів.
Операції з управління відходами – збирання, перевезення, відновлення та видалення відходів.
Перевезення відходів – операція, що полягає у транспортуванні відходів від місця їх утворення до об’єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об’єкта до іншого.
Підготовка відходів до повторного використання – проведення операцій з відновлення (перевірка, очищення або ремонт), після яких речовини, предмети та/або їх складові (компоненти), які були відходами, можуть бути використані повторно без будь-якого іншого оброблення.
Повторне використання продукції – будь-яка операція, після проведення якої продукція або її складові (компоненти), що не є відходами, повторно використовуються з тією самою метою, для якої вони були призначені.
Приймання відходів – отримання відходів, що утворилися в результаті споживання/використання продукції, до виробників якої законом встановлена розширена відповідальність виробника, у місцях продажу, адміністративних, соціальних, громадських, комерційних, розважальних, рекреаційних, туристичних та інших закладах, а також мобільними пунктами приймання відходів у встановленому законом порядку.
Рециклінг – операція з відновлення, у результаті якої відходи переробляються у продукцію, матеріали або речовини для їх використання за первинною або іншою метою. Ця операція включає перероблення органічного матеріалу, але не включає виробництва енергії чи перетворення відходів у матеріали, що можуть бути використані як паливо або як матеріали для зворотного заповнення.
Роздільне збирання відходів – збирання відходів окремо залежно від їх виду, характеристики та складу у спосіб, що сприятиме їх подальшому обробленню.
Розширена відповідальність виробника – комплекс економічних, фінансових, адміністративних та організаційних заходів для забезпечення відповідальності виробників певних видів продукції за управління стадією відходів у життєвому циклі продукції.
Управління відходами – комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об’єктами видалення відходів.
Утворювач відходів – фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб’єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.
Коментар експерта
Для чіткого розуміння, що таке «розширена відповідальність виробника», про яку йдеться в ст. 10, треба ознайомитися з деякими термінами, проаналізувати ряд статей цього закону, переглянути чинні документи по системі безпечності харчових продуктів, звернути увагу на пакувальний матеріал та знаки, які нанесені на нього. А також найголовніше – проаналізувати Національний перелік відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2023 № 1102.
Спочатку треба проаналізувати ряд статей, а саме :
Норма закону
«Стаття 4. Ієрархія управління відходами
Ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з метою (у порядку пріоритетності):
запобігання утворенню відходів;
підготовки відходів до повторного використання;
рециклінгу;
відновлення відходів (у тому числі виробництва енергії);
видалення відходів.
Підприємства, установи та організації, діяльність яких призводить до утворення відходів, забезпечують дотримання ієрархії управління відходами шляхом:
планування та здійснення своєї діяльності таким чином, щоб запобігати утворенню відходів, зменшувати їх утворення, запобігати їх негативному впливу на здоров’я людей та навколишнє природне середовище під час проектування продукції, її виробництва, під час і після використання продукції;
здійснення відновлення відходів, утворенню яких не вдалося запобігти, забезпечуючи підготовку відходів до повторного використання, рециклінг або проведення інших операцій з відновлення, включаючи виробництво енергії;
видалення лише тих відходів, що непридатні з технологічних чи економічних причин до рециклінгу або інших операцій з відновлення відходів.
…
Стаття 5. Запобігання утворенню відходів
Запобігання утворенню відходів досягається реалізацією таких заходів:
заохочення та підтримка сталого виробництва і споживання продукції;
заохочення проектування, виробництва та використання ресурсоефективної та більш довговічної продукції, у тому числі подовження строку її використання...;
виділення з відходів сировини, яка може бути використана повторно;
зменшення обсягів утворення відходів з урахуванням впровадження найкращих доступних технологій і методів управління…;
зменшення утворення відходів, непридатних з технічних чи економічних причин до рециклінгу або інших операцій з відновлення відходів;
визначення продукції, яка є основним джерелом засмічення навколишнього природного середовища, та вжиття відповідних заходів для запобігання та зменшення утворення відходів такої продукції;
зменшення обсягів утворення відходів харчових продуктів у роздрібних та інших торговельних мережах, закладах громадського харчування та домогосподарствах…».
Але в першу чергу підприємству треба провести класифікацію відходів, щоб розуміти в майбутньому, які проводити з ними операції. Для цього був переглянутий та затверджений Національний перелік відходів та Порядок класифікації відходів.
Підприємство може цим займатися самостійно чи звернутися в центральний орган виконавчої влади або його територіальні органи. Про це сказано в ст. 7 Закону, а саме:
Норма закону
«Стаття 7. Національний перелік відходів
Відходи поділяються на два класи:
небезпечні відходи;
відходи, що не є небезпечними.
Класифікація здійснюється відповідно до Національного переліку відходів і Порядку класифікації відходів з урахуванням Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3).
Зміна класу небезпечних відходів не повинна досягатися шляхом розбавлення або змішування відходів для зниження початкової концентрації небезпечних речовин до рівня, що є нижчим за порогові значення, для визначення відходів небезпечними.
Національний перелік відходів і Порядок класифікації відходів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Національний перелік відходів підлягає перегляду кожні три роки» .
Після проведення класифікації відходів, підприємство повинно для себе зрозуміти, які відходи йдуть на утилізацію чи на подальшу переробку. Якщо відходи підлягають утилізації, то один із головних факторів – потрібно знайти організацію, яка має дозвіл утилізувати та має договір з полігонами/ організаціями, які проводять операції з утилізації.
Ст. 10 включає конкретніші вимоги щодо розширеної відповідальності. Це новий термін і введений, як і прийнятий Закон, згідно з вимогами ЄС.
Норма закону
«Стаття 10. Розширена відповідальність виробника
1. Розширена відповідальність виробника встановлюється законом щодо виробників продукції, у результаті споживання/використання якої утворюються відходи упаковки, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспортних засобів, знятих з експлуатації, мастил (олив), шин, текстилю тощо, та запроваджується, у тому числі шляхом створення систем розширеної відповідальності виробника відповідно до вимог та порядку, визначених законом.
Коментар експерта
Тут йдеться про те, що треба провести класифікацію, а далі розробляти НД для подальшої переробки відходів, наприклад, чи є на підприємстві місце для окремого зберігання відходів склотари та іншого пакування, якщо це харчові відходи, то механізм передачі на подальшу переробку / рециглінг /утилізацію.
2. Виробники виконують свої зобов’язання:
1) колективно – через організацію колективної розширеної відповідальності виробників (через організації, які мають право вивозу та утилізації, підключаючи вплив територіальних органів);
2) індивідуально – через організацію індивідуальної розширеної відповідальності виробника (стороння організація, яка може займатися тільки одним видом діяльності: вивезення чи утилізація).
3. Система розширеної відповідальності виробника включає:
1) приймання та/або збирання на всій території України відходів, що утворилися внаслідок використання продукції, а також подальше управління цими відходами та фінансову відповідальність за таку діяльність;
2) інформування утворювачів відходів від продукції, на яку поширюється розширена відповідальність виробника, про заходи, яких вони можуть вживати для запобігання утворенню відходів, про придатність відходів до повторного використання та рециклінгу, про наявні системи для приймання та роздільного збирання відходів, що утворилися внаслідок використання продукції;
3) здійснення заходів для розроблення продукції та її складових (компонентів) з урахуванням мінімізації негативного впливу на здоров’я людей та навколишнє природне середовище, запобігання та зменшення обсягів утворення відходів у процесі виробництва та використання продукції, виробництва довговічної продукції, придатної для ремонту та повторного використання, а також максимального залучення у виробництво вторинної сировини.
Коментар експерта
На сьогодні ще розроблюються документи та підзаконні акти щодо впровадження цієї системи. Ця система буде складатися з даних, які будуть реєструватися. Зазначені пункти висвітлюють всі аспекти розробленої системи.
4. Організація, яка виконує зобов’язання з розширеної відповідальності від імені виробника (далі – організація розширеної відповідальності виробника):
1) забезпечує утворювачів відходів послугами з приймання та збирання відходів, що утворилися внаслідок використання продукції;
2) забезпечує досягнення встановлених законодавством цільових показників щодо збирання, підготовки відходів до повторного використання та рециклінгу або іншого відновлення відходів;
3) повинна мати достатню фінансову та організаційну спроможність для виконання таких зобов’язань;
4) забезпечує щорічне проведення зовнішнього незалежного аудиту фінансової звітності відповідно до законодавства та оприлюднює відповідні аудиторські звіти;
5) оприлюднює інформацію про стан досягнення цільових показників щодо збирання, підготовки відходів до повторного використання та рециклінгу або іншого відновлення;
6) оприлюднює інформацію про своїх засновників та членів, розмір фінансових внесків, сплачених виробниками на одиницю або на тонну виробленої продукції, введеної в обіг, процедуру відбору суб’єктів господарювання, що надають послуги із збирання та оброблення відходів;
7) проводить роз’яснювальну та просвітницьку роботу серед населення, у тому числі в закладах освіти, щодо управління відходами від продукції, на яку поширюється розширена відповідальність виробника.
Коментар експерта
Буде затверджено перелік підприємств, які матимуть дозвіл на виконання таких видів робіт, та виконуватимуть їх під контролем виконавчих органів.
5. Фінансові внески, сплачені виробником організації розширеної відповідальності виробника для виконання своїх зобов’язань, забезпечують у тому числі, покриття таких витрат: при укладанні договорів з організації розширеної відповідальності повинно бути враховані вимоги, які перераховані в даному пункті.
1) на організацію приймання, роздільного збирання, перевезення та оброблення відходів, включаючи оброблення, необхідне для досягнення встановлених законодавством цільових показників щодо збирання, підготовки відходів до повторного використання та рециклінгу або іншого відновлення, з урахуванням прибутку, отриманого від підготовки відходів до повторного використання, продажу відходів або вторинної сировини та невикористаних депозитних внесків;
2) адміністративні витрати;
3) вартість надання інформації, визначеної законодавством, громадськості, утворювачам та власникам відходів;
4) на ведення обліку, підготовку звітності та проведення аудитів.
6. Організації розширеної відповідальності виробника утворюються виробниками як неприбуткові організації та виконують зобов’язання з розширеної відповідальності від імені виробників.
7. За недосягнення цільових показників щодо збирання, підготовки відходів до повторного використання та рециклінгу або іншого відновлення виробники несуть адміністративно-господарську відповідальність, встановлену законом.
Коментар експерта
Цей пункт відноситься і до виробників, якщо підприємство прийме рішення щодо переробки, повторного використання тощо.
Також рекомендую ознайомитися зі статтями 13, 16, 56, 57 Закону.
Норма закону
«Стаття 13. Загальні вимоги до управління відходами
Відходи збираються, перевозяться та оброблюються залежно від їх виду, складу і властивостей у спосіб, що:
сприяє їх подальшому відновленню;
є безпечним для здоров’я людини та не завдає шкоди навколишньому природному середовищу, у тому числі:
не становить загрози забруднення води, атмосферного повітря, ґрунту, для рослин і тварин, не спричиняє негативного впливу (незручностей) через шум і запах;
не спричиняє негативного впливу на землі сільськогосподарського призначення, природні території та об’єкти, що підлягають особливій охороні;
відповідає встановленим стандартам або нормативам шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів та найкращим доступним технологіям і методам управління».
Виробництво / фасування алкогольної продукції – це харчове направлення, тому на підприємствах повинна бути розроблена та впроваджена система безпечності харчових продуктів згідно з чинним законодавством, вимогами стандарту ДСТУ ISO 22000:2019 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюгу (ISO 22000:2018, IDT)» та вимогами Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)» від 01.10.2012 № 590 (далі – Наказ № 590).
На підприємстві повинна бути розроблена програма-передумова (ППУ) «Вимоги щодо поводження з відходами виробництва, стічними водами та сміттям, їх збір та видалення з потужності». Цей документ розробляється згідно з вимогами, викладеними в Наказі № 590, а саме:
Норма закону
«…2.11. Програма-передумова системи НАССР щодо поводження з відходами виробництва та сміттям, їх збору та видалення з потужності повинна забезпечити:
2.11.1. Виконання операторами ринку усіх передбачених законодавством вимог щодо утилізації відходів;
2.11.2. Інформацію про місця збору відходів у зонах поводження з харчовими продуктами;
2.11.3. Визначення графіків та способів вивезення відходів з приміщень, у яких здійснюється поводження з харчовими продуктами, з метою уникнення їх накопичення. При цьому має враховуватися можливість перехресного забруднення продуктів під час їх вивезення;
2.11.4. Місця зберігання відходів за межами приміщень, де здійснюються операції з харчовими продуктами, вимоги щодо зберігання відходів;
2.11.5. Стан контейнерів, ємностей для відходів, їх маркування, очищення, миття та дезінфекцію;
2.11.6. Вивезення відходів з території потужності та їх утилізацію, у тому числі за укладеними відповідними угодами.
Оператор ринку має встановити простежуваність також у випадку, якщо на потужності надходять зворотні відходи. Для підвищення ефективності простежуваності оператори ринку можуть застосовувати її тестування та перегляд (в обох напрямах – від готових продуктів до неперероблених або частково перероблених продуктів і навпаки) з метою перевірки виконання поставлених завдань….»
Щодо умовного продукту – фасованої алкогольної продукції, а саме щодо його вилучення, то рекомендую застосовувати таку схему:
- це харчові відходи, які підлягають утилізації,
- переробці не підлягає, оскільки це готовий продукт для прямого споживання, тому він вже має статус небезпечного;
- згідно із законодавчими вимогами підприємство повинне:
- укласти договір з організацією, яка має право на утилізацію та має дозвіл та доступ до місця утилізації;
- прописати ППУ про поводження з відходами та їх класифікацію, до неї інструкцію – з вивезення відходів з виробничих приміщень, з тимчасового зберіганню відходів, їх маркування та утилізацію;
- виділити місце для зберігання відходів та їх відокремлення;
- безпосередньо процес утилізації (вивезення);
- виділити місце для зберігання використаної тари (окремо скло та пакети).