1. Регулювання пакування: від формальності до стратегічного фактору безпечності

За останні роки питання матеріалів і предметів, призначенихдля контакту з харчовими продуктами (Food Contact Materials, FCM), перестало бути другорядним технічним аспектом діяльності підприємств. Сьогодні це:

• елемент систем управління безпечністю (FSSC 22000, IFS);

• фактор експортної спроможності;

• складова екологічної та ESG-політики;

• зона підвищених регуляторних ризиків.

Ключовими нормативними актами, що визначили нову реальність, стали:

• Закон України «Про матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами» від 03.11.2022 № 2718-IX (далі – Закон);

• Закон України ««Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України» від 01.06.2021 №1489-IX (далі – Закон про пластикові пакети).

Прийняття цих актів означає фактичний перехід України до європейської моделі регулювання FCM.

2. Європейське підґрунтя: джерело українських норм

Українське законодавство у сфері FCM сформоване під впливом низки актів ЄС, зокрема:

• Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1935/2004 від 27 жовтня 2004 року про матеріали та вироби, що призначені для контактування з продуктами харчування, та яким скасовуються Директиви 80/590/ЄЕС і 89/109/ЄЕС1935/2004 – рамкове законодавство щодо матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;

• Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 10/2011 від 14 січня 2011 року про пластмасові матеріали та вироби, призначені для контакту з харчовими продуктами – спеціальні вимоги до пластикових матеріалів;

• Регламент (ЄС) № 1907/2006 від 18.12.2006 Про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH), яким засновується Європейське Агентство хімічних речовин і препаратів, вносяться зміни до Директиви 1999/45/ЄС і скасовуються Регламент Ради (ЄЕС) № 793/93 і Регламент Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директива Ради 76/769/ЄЕС і Директиви Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС і 2000/21/ЄС – REACH, реєстрація та контроль хімічних речовин;

• Діяльність European Food Safety Authority (EFSA), яка здійснює наукову оцінку ризиків.

Водночас українська модель не є повною імплементацією системи ЄС. Вона поєднує:

• окремі норми європейського права;

• власні механізми державної реєстрації;

• нову інфраструктуру адміністрування.

3. Реєстрація речовин: адміністративний виклик для виробників

Однією з найбільш дискусійних норм є вимога реєстрації речовин, що використовуються у виробництві матеріалів для контакту з харчовими продуктами.

Проблема визначення відповідального суб’єкта

Закон не дає чіткого розмежування, хто має реєструвати речовину:

• виробник хімічної добавки;

• виробник пакувального матеріалу;

• оператор ринку, який вводить її в обіг.

Це створює юридичну невизначеність та додаткові ризики.

4. Перероблений пластик: між екологією та безпечністю

Закон передбачає реєстрацію процесів перероблення пластику, якщо продукція використовується для контакту з харчовими продуктами.

Внутрішній реґранулят: нові ризики

Раніше підприємства повторно використовували технологічний брак, описуючи процес у внутрішніх регламентах.

Сьогодні необхідно:

• доводити безпечність;

• впроваджувати GMP;

• контролювати міграцію.

5. Спеціальні вимоги до груп матеріалів: прогалини та перспективи

Закон дозволяє встановлювати спеціальні вимоги до 18 груп матеріалів. Однак навіть у ЄС відсутні гармонізовані правила для:

• клеїв;

• друкарських фарб;

• паперу та картону;

• лаків і покриттів;

• гуми;

• текстилю.

Ймовірно, в Україні першими будуть деталізовані вимоги до друкарських фарб (з урахуванням швейцарської практики).

6. Закон про пластикові пакети: екологічна трансформація

З 01.01.2023 року пакети товщиною до 50 мкм фактично зникли з обігу.

Наслідки:

1. Збільшення використання паперу та ламінованих матеріалів.

2. Зростання маси пакування.

3. Збільшення обсягів паперових відходів.

4. Перехід до моделей багаторазового використання.

Неочікуваний ефект: ламінований папір (папір + полімерне покриття) ускладнює перероблення та може створювати додаткові міграційні ризики, зокрема мінеральних масел.

7. Нові виклики 2024–2026 років: NIAS, PFAS, BPA

Сучасне регулювання в ЄС активно переглядається з урахуванням:

• NIAS – неумисно доданих речовин;

• PFAS – пер- та поліфторалкільних сполук;

• обмеження використання BPA.

В Україні ці вимоги поки що не деталізовані, однак експортно-орієнтовані підприємства вже змушені їх враховувати.

8. Circular Economy та EPR: нова реальність

Ринок пакування поступово переходить до моделі розширеної відповідальності виробника (EPR).

Для бізнесу це означає:

• облік матеріалів;

• звітність щодо обсягів;

• участь у системах перероблення;

• впровадження еко-дизайну.

9. Порівняння: 2023 та 2026 рр.

10. Висновки та рекомендації для бізнесу:

1. Переглянути договори з постачальниками FCM.

2. Провести аудит використаних речовин.

3. Оцінити ризики NIAS.

4. Переглянути політику щодо внутрішнього реґрануляту.

5. Інтегрувати FCM у систему управління ризиками підприємства.

6. Врахувати вимоги екологічного законодавства та EPR.