Відповідь на це питання регулюється в рамках функціонування на Вашому підприємстві Системи безпечності харчових продуктів – HACCP, що  складається з набору правил, які визначають, які дії необхідно зробити для впровадження, обслуговування і документування системи на виробництві. 

Так, у процесі впровадження чи функціонування системи НАССР на харчовому виробництві при пакуванні харчових продуктів можлива ситуація,  коли відсутня інформація (або вона змінилася) щодо безпечності пакувального матеріалу згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів (НПА). Спробуємо знайти розв'язання цієї проблеми, звернемося до вимог чинного законодавства та профільних стандартів.

Відповідно до п. 8 національного стандарту України ДСТУ ISO 22000:2019 «Системи керування безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюгу» (ISO 22000:2018, IDT) (далі – ДСТУ ISO 22000:2019): «організація повинна планувати, упроваджувати, керувати, підтримувати й оновлювати процеси, потрібні для задоволення вимог щодо випускання безпечних продуктів…». На такі процеси підприємство може впливати як через програми-передумови, так і через керування небезпечними чинниками в контексті Плану НАССР. 

Ефективний аналіз та регулювання обігу безпечного пакувального матеріалу доцільно впровадити на харчовому підприємстві в рамках програм-передумов (ПП) згідно з п. 8.2 ДСТУ ISO 22000:2019.

Програми-передумови, які застосовуються у системі НАССР, включають розробку та впровадження процедур операторами ринку для підтримки гігієни на всіх етапах харчового ланцюга, що є необхідними для виготовлення та постачання безпечних харчових продуктів для споживання людиною, а також для правильного поводження з харчовими продуктами та їх упаковкою. Програми-передумови є обов'язковими і спрямовані на ефективне функціонування системи безпечності харчових продуктів і контролю небезпечних факторів. Вони повинні бути розроблені, задокументовані й повністю впроваджені операторами ринку до застосування системи НАССР. Програми-передумови мають охоплювати всі потенційні загрози безпечності, включаючи небезпеку від неналежного пакування харчових продуктів.

Група безпечності харчових продуктів (Група НАССР), яка створюється за відповідним наказом по підприємству, розроблює, впроваджує та підтримує функціонування системи НАССР. Відповідно до п. 8.2 Група НАССР розроблює, упроваджує та підтримує програми-передумови (ПП) для сприяння запобіганню та/або зменшенню забрудників (охоплюючи небезпечні чинники харчових продуктів) у продуктах, під час оброблення продукту, в робочому середовищі та готовому вигляді. Одними із основних небезпечних чинників є небезпечне пакування.

Установлюючи ПП, організація повинна взяти до уваги всі процеси, які можуть прямо або опосередковано впливати на безпечність пакування, наприклад (п.п. 8.2.4 ДСТУ ISO 22000:2019): 

• «g) приймання матеріалів, зберігання, відправлення, транспортування та оперування продуктами». 

Група НАССР відповідно до п. 8.5.2 проводить аналізування небезпечних чинників, визначення загроз, які може нести використання небезпечного пакувального матеріалу. Спочатку група НАССР складає перелік таких чинників згідно з вимогами законодавства щодо безпеки харчових продуктів. 

Так, невідповідність пакувального матеріалу вимогам безпеки у харчовому виробництві може призвести до низки серйозних ризиків, зокрема:

1. Контамінація харчових продуктів. Пакувальні матеріали, що не відповідають стандартам безпеки, можуть містити шкідливі хімічні речовини, такі як важкі метали, пестициди чи пластикати, які можуть передаватися продукту. Це може спричинити отруєння або інші серйозні захворювання у споживачів.

2. Зниження терміну зберігання. Неправильний вибір пакувального матеріалу може призвести до прискореного псування продукту через недостатній захист від вологи, повітря чи світла. Це може скоротити термін зберігання продукту, зменшуючи його якість та безпеку.

3. Ризик для здоров'я споживачів. Використання матеріалів, що містять токсичні або алергенні компоненти, може викликати алергічні реакції або інші захворювання, якщо ці компоненти потраплять у їжу.

4. Порушення нормативних вимог. Невідповідність пакувального матеріалу стандартам може призвести до порушення регламентуючих норм і стандартів безпеки, що може в кінцевому підсумку спричинити штрафи, відкликання продукції та репутаційні втрати для виробника.

5. Зниження довіри до бренду. Проблеми з пакуванням можуть серйозно вплинути на репутацію компанії, оскільки споживачі можуть втратити довіру до якості продукції, що призведе до зниження продажів і втрати ринку.

Аналіз нормативно-правових актів

Стаття 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачала обов’язок для суб’єктів господарювання отримувати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на матеріали, речовини чи продукцію при їх збуті, чи використанні.  Вказаний перелік фактично повністю охоплює всю нехарчову продовольчу продукцію, до якої, зокрема, і належать тари, ємності та пакувальні матеріали для пакування товарів.

Однак, 01.10.2023 року вступив у дію Закон України «Про систему громадського здоров’я», відповідно до прикінцевих положень якого Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» втратив чинність.

На заміну висновкам СЕС на пакувальні матеріали наразі діє Декларація про відповідність, яка регулюється відповідно до Технічного регламенту з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.12.2004 № 289.

Декларація відповідності оформлюється на підставі доказів відповідності продукції та/або на підставі контрольних випробувань, що проводяться виробником продукції (Модуль А). Якщо регламент передбачає застосування інших модулів оцінки відповідності – декларація відповідності оформлюється на підставі результатів оцінки відповідності, проведеною уповноваженим Органом з оцінки відповідності (ООВ). При цьому оцінка відповідності суттєво відрізняється для процедури внутрішнього контролю виробництва (Модуль А) та при застосуванні інших модулів. Це є документ європейського формату, оскільки висновки СЕС в Європі не застосовуються. Тому в Україні впровадили або ще впроваджують Технічні регламенти на маркування різної продукції.

Щодо нормативної документації ЄС – на всій території Європейської економічної зони (EEA – ЄЕЗ) діють:

• Регламент ЄС № 1935/2004 Європейського Парламенту та Ради від 27 жовтня 2004 року про матеріали та вироби, що призначені для контактування з продуктами харчування;

• Регламент ЄС № 10/2011 від 14 січня 2011 року щодо виробів і матеріалів, що контактують з харчовими продуктами. Цей стандарт стосується упаковки і контейнерів, кухонного обладнання, столового приладдя та посуду, виготовлених з різних матеріалів, в тому числі із пластмаси. Регламент ЄС 10/2011 заснований на Регламенті 1935/2004/ЄС, що є рамковим законодавством і передбачає контроль пластику, металів, кераміки, паперу та картону, які можуть контактувати з їжею. Регламент ЄС № 10/2011 вимагає від виробника мати Декларацію про відповідність.

Перелік документації (рекомендований)

Отже, при використанні пакувального матеріалу в харчовому виробництві необхідно забезпечити відповідність матеріалу вимогам безпеки харчових продуктів. Група НАССР вирішує остаточний перелік документації щодо підтвердження безпечності пакувального матеріалу. Рекомендую такий пакет такої документації:

1.  Декларація про відповідність (згідно з Технічним регламентом з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затвердженим Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.12.2004 № 289).

2. Специфікація пакувального матеріалу.

3. Технічні умови від виробника (які є чинними та, бажано, внесені до бази «Технічні умови України»).

4. Протокол лабораторних випробувань – протокол вимірювань фізико-хімічних показників на відповідність вимогам ТУ виробника.

Додаткові документи:

5. Сертифікат відповідності (згідно з міжнародними стандартами) – документ, який підтверджує відповідність стандартам якості та безпеки для харчових продуктів. Наприклад, для дерев`яних піддонів:

• ISO 22000 (Система управління безпекою харчових продуктів);

• HACCP (Аналіз ризиків і критичні точки контролю);

• ISPM 15 (підтверджує термічну обробку деревини для міжнародного використання).

6. Сертифікат на матеріали. Підтвердження, що матеріали, які використані для виготовлення певного пакувального матеріалу, наприклад, деревина, папір, пластик, фарба тощо не містить шкідливих речовин і відповідає вимогам безпеки харчових продуктів (наприклад, відсутність важких металів, пестицидів, лаків чи інших небезпечних покриттів).

7. Паспорт виробу:

• документ від виробника, який містить технічні характеристики, включаючи характер виробництва, розміри та матеріали;

• інформація про використання виключно небезпечних матеріалів.

8. Рекомендації з використання та зберігання від виробника пакувального матеріалу, де зазначені правила, умови експлуатації та гігієнічного догляду.

9. Внутрішній аудит HACCP (для підприємства) – підтвердження, що використання певного пакувального матеріалу враховане у Вашій системі HACCP, з оцінкою ризиків і заходами контролю.

Також доцільно, з метою остаточного підтвердження та перевірки впроваджених Групою безпечності змін у системі НАССР підприємства, провести позаплановий зовнішній аудит системи безпечності харчових продуктів. Отримати задокументовані висновки зовнішнього аудиту як свідчення можливості використання та підтвердження безпечності пакувального матеріалу, а також наявності пакету необхідної документації (у разі виявлення невідповідностей провести коригувальні дії). 

Розроблені та впроваджені Групою безпечності харчових продуктів комплексні заходи будуть свідченням ефективності системи НАССР при проведені аудитів та перевірці контролюючими органами.