На сучасному ринку вимоги щодо якості та безпечності харчової і нехарчової продукції стають дедалі жорсткішими. Це обумовлює посилення відповідальності як виробників продукції, так і органу ринкового нагляду, який має кваліфіковано проводити перевірки щодо якості та безпечності цієї продукції. Відповідальність за якість та безпечність продукції визначається низкою нормативно-правових актів України:
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»;
Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;
Закон України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»;
Закон України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»;
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» тощо.
Згідно із законами України відповідальність за якість та безпечність продукції покладено як на виробника продукції, так і на розповсюджувача цієї продукції. Виробник несе відповідальність у разі введення в обіг продукції:
що становить серйозний ризик;
яка не відповідає встановленим вимогам.
Розповсюджувач несе відповідальність у разі недодержання умов зберігання продукції, якщо внаслідок цього продукція стала небезпечною та/або такою, що не відповідає встановленим вимогам.
До таких суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.
Відповідальність за виявлення невідповідної продукції на ринку її споживання покладено на орган ринкового нагляду, який проводить перевірки:
У торговельних та складських приміщеннях суб’єктів господарювання.
У місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію).
За місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб.
У місцях зберігання під митним контролем продукції.
За місцезнаходженням органу ринкового нагляду.
Норма закону
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»:
п. 12 ст. 23: «У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб’єктом господарювання документів, вживає заходів щодо визначення виробника такої продукції або особи, яка поставила відповідному суб’єкту господарювання цю продукцію (розповсюджувач продукції), а також всіх осіб, яким відповідний суб’єкт господарювання поставив таку продукцію»;
п. 1 ст. 291: «Якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція відповідає встановленим вимогам, але становить ризик для життя та здоров’я громадян або інших аспектів захисту суспільних інтересів, він невідкладно вимагає від відповідного суб’єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів для усунення такого ризику, вилучення продукції з обігу та/або відкликання її з ринку залежно від характеру визначеного ризику».
В разі невиконання або неповного виконання вимог рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених законами України, до суб’єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.
Одночасно із посиленням відповідальності за якість та безпечність продукції відбувається поліпшення умов для суб’єктів господарювання шляхом переведення документів дозвільного характеру (сертифікат відповідності) на декларативні процедури. Це дозволяє виробникам продукції позбутися зайвих витрат, пов’язаних з оцінкою відповідності. При цьому, відповідальність за оцінку відповідності власної продукції перекладено на її виробника. Наприклад, згідно із Законо України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» у законодавчо нерегульованій сфері можлива як звичайна сертифікація (підтвердження відповідності), так і декларування відповідності. Декларування відповідності вимагає від підприємства значно менших витрат ніж сертифікація. Декларація про відповідність – документ, яким підтверджується відповідність продукції вимогам певних стандартів, на підставі випробувань, здійснених власними силами, або із залученням третьої сторони. Відмінністю декларації від сертифіката є те, що при декларуванні відповідності виробник під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам та технічним регламентам. Сертифікат відповідності та декларація про відповідність технічним регламентам мають однакову юридичну силу щодо підтвердження якості продукції. Порядок складання, форма та зміст декларації наведено у ДСТУ ISO/IEC 17050-1:2006 «Оцінка відповідності. Декларація постачальника про відповідність. Частина 1. Загальні вимоги».
Щоб усунути надмірне державне регулювання та зменшити бюрократичні перепони для отримання дозволів розроблено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» (далі – Закон). Цей Закон передбачає зменшення кількості дозвільних документів для різних сфер підприємницької діяльності (наприклад, екологічного контролю тощо). Зокрема, для виробників сільськогосподарської продукції Законом передбачено скасування необхідності:
Погодження на ввезення за територію України кожної партії засобів захисту рослин; сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів; сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин.
Отримання ветеринарних документів (свідоцтво або ветеринарна довідка) при переміщенні продукції тваринного походження через митний кордон.
Коментар експерта
Закон скасовує деякі інші документи, які мають ознаки документів дозвільного характеру, хоча такими не є (відповідно до законодавства). Наприклад, скасування сертифікату якості і безпеки водних біоресурсів та продуктів їх переробки.
Для виробників нехарчової продукції звужена сфера застосування дозвільних документів при митному оформленні. Це дозвіл на:
видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;
ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв тощо.
Завдяки зменшенню кількості документів, процес отримання дозволів стає простішим та швидшим, що дозволяє виробникам продукції економити час та ресурси.
Окрім змін, які стосуються документів дозвільного характеру, цим Законом внесені зміни до інших нормативних актів. Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 № 46-93 скасовано статті, що регламентували необхідність державної реєстрації технічних умов (ТУ) для виробників харчової та нехарчової продукції.
Норма закону
Закон України «Про стандартизацію»:
п. 3 ст. 16: «Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям»;
п. 1 ст. 16: «Підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема:
1) розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування...».
Коментар експерта
Сьогодні не є обов`язковою державна реєстрація технічних умов (ТУ) або змін до них в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Вносити зміни до ТУ та затверджувати ці зміни має власник ТУ підприємства. Наприклад, затверджувати зміни до ТУ можна наказом керівника підприємства.
Закон також містить норму, відповідно до якої обов'язок одержання погоджень, висновків та інших документів, які передують отриманню дозвільних документів, покладено на дозвільний орган, який оформляє ці документи, без залучення суб'єкта господарювання.
Суттєво зменшує адміністративний тиск на суб’єктів господарювання введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду». Для цього актуалізовано Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Норма закону
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:
п. 1 ст. 6: «...Перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання, підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб’єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред’явили документи, передбачені цим абзацом».
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»:
п. 4 ст. 23: «Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи»;
п. 10 ст. 23: «Строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції – п’яти робочих днів»;
п. 4 ст. 231: «Посадова особа органу ринкового нагляду не має права здійснювати перевірку без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення».
Одночасно із впровадженням Законом введенову дію постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання органами державного ринкового нагляду безоплатної консультаційної підтримки суб'єктам господарювання з питань здійснення державного ринкового нагляду» від 12.02.2020 № 75. Під наданням консультаційної підтримки суб’єктам господарювання розуміється надання органами державного ринкового нагляду відповідно до своєї компетенції роз’яснень з питань здійснення державного ринкового нагляду.
Норма закону
«4. Органи державного ринкового нагляду надають консультації суб'єктам господарювання відповідно до своєї компетенції.
5. Консультації суб'єктам господарювання органи державного ринкового нагляду надають безоплатно.
6. Консультації суб'єктам господарювання органи державного ринкового нагляду надають після отримання письмового звернення від суб'єкта господарювання.
7. ...Також звернення суб'єкта господарювання може бути отримане з використанням Інтернету, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
...
8. Консультації органом державного ринкового нагляду можуть надаватися у письмовій формі (письмові консультації) або шляхом публічного обговорення».