Ситуації з допоміжними хімічними матеріалами (мастильними матеріалами, мийними засобами, реагентами для водопідготовки) часто стають каменем спотикання під час аудитів, оскільки виробники харчових продуктів іноді вимагають від постачальників документи, які не передбачені законодавством безпосередньо, але є необхідними для функціонування системи НАССР на підприємстві.

Давайте розберемо цю ситуацію детально, спираючись на вимоги законодавства та міжнародну практику систем менеджменту безпечністю харчових продуктів, щоб отримати фахову та обґрунтовану відповідь.

Чи має постачальник надати гарантійний лист про відсутність алергенів?

Законодавство України не містить прямої вимоги щодо надання документа з назвою «Гарантійний лист про відсутність алергенів» для транспортерних мастильних матеріалів. Проте підприємство-виробник харчових продуктів має повне право і навіть зобов'язане запитати інформацію про алергенний статус будь-якої хімічної речовини, що використовується у виробничій зоні.

Обґрунтування: згідно з чинним законодавством та принципами НАССР виробник харчових продуктів несе повну відповідальність за безпечність кінцевого харчового продукту:

1. Управління небезпечними факторами (НАССР): відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовльства України «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)» від 01.10.2012 № 590 підприємство зобов'язане оцінити всі потенційні небезпечні фактори: біологічні, хімічні та фізичні. Алергени належать до хімічних небезпечних факторів.

2. Оцінка допоміжних матеріалів: хоча мастильний матеріал не має прямого контакту з напоєм, він має контакт із зовнішньою поверхнею пляшки (пакованням). Під час виробничого процесу (падіння пляшки, розбризкування, перенесення залишків мастильного матеріалу на руках персоналу або через обладнання) існує ризик випадкового контакту мастильного матеріалу з продуктом або горловиною пляшки.

3. Вимоги стандартів та схем сертифікацій, схвалених GFSI (FSSC 22000, IFS, BRCGS): якщо підприємство сертифіковане за міжнародними стандартами, процедура управління алергенами вимагає наявності специфікацій або декларацій на всі матеріали, що надходять на підприємство (включно з хімічними речовинами для технічного обслуговування), щоб підтвердити відсутність прихованих алергенів. Справжня причина криється у специфіці хімічного виробництва мастильних матеріалів з «харчовим» допуском. Заводи, що займаються блендингом (змішуванням мастильних матеріалів), зазвичай мають широку продуктову лінійку, яка включає два принципово різні класи продуктів:

• синтетичні мастила (клас NSF H1): призначені для вузлів, де можливий випадковий (інцидентний) контакт із продуктом або пакованням. Їхня базова основа – це чиста синтетика: поліальфаолефіни (PAO), поліалкіленгліколі (PAG) або силікони. Вони апріорі не містять алергенів;

• роздільні агенти для прямого контакту (клас NSF 3H): застосовуються для змащування робочих поверхонь (для ножів обладнання, конвеєрів, гаків на бойнях тощо). Їх часто виготовляють на базі рослинних олій (наприклад, соєвої олії).

4. Екологічність: на хвилі глобального тренду до екологічності, зниження вуглецевого сліду та впровадження систем екологічного менеджменту (ISO 14001), багато виробників мастильних матеріалів почали пропонувати «зелені лінійки» - біорозкладні мастила. Вони виробляють гідравлічні рідини, редукторні оливи та мастила для ланцюгів приводу, базовою основою для яких виступає не нафтопродукт і не синтетичні речовини (ПАО/ПАГ), а рослинна олія (що є дуже поширеним на ринку США та Європи через її дешевизну).

5. Головний технологічний ризик (перехресне забруднення): економіка хімічного виробництва рідко дозволяє мати окремі закриті цехи для кожного типу з таких мастил. Блендинг синтетичних мастил («харчовий» допуск NSF H1) та роздільних агентів і мастильних  («харчовий» допуск NSF 3H) на основі рослинних олій часто відбувається в одних і тих самих реакторах та на спільних лініях фасування.

Якщо процедура очищення лінії між партіями здійснюється лише базовою мінеральною оливою без належної валідації на видалення білкових залишків алергенів, виникає критичний ризик. Залишки протеїнів сої з попередньої партії мастила з «харчовим» допуском NSF 3H можуть мігрувати у нову партію конвеєрного синтетичного мастила з «харчовим» допуском NSF H1. Таким чином, підприємство харчової промисловості отримує мастило з «харчовим» допуском NSF H1, яке контаміноване залишками харчового алергену.

Саме тому, враховуючи ці ризики, підприємство харчової промисловості і вимагає надати постачальнику інформацю про наявність або відсутність алергенів (згідно з переліком у Додатку 1 до Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» від 06.12.2018 № 2639-VIII (далі – Закон № 2639-VIII). Постачальник може надати «Декларацію про харчові алергени» або гарантийний лист-підтвердження про алергенний статус, щоб задовольнити вимоги системи НАССР клієнта. Це питання партнерських відносин та клієнтоорієнтованості.

Які документи потрібно надати постачальнику згідно з чинним законодавством?

Для постачання та використання хімічної продукції (мастильних матеріалів) на харчовому підприємстві, постачальник повинен надати такий пакет документів:

1. Паспорт безпеки хімічної продукції (Safety Data Sheet – SDS / MSDS):

• основа: вимоги Закону України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією» від 01.12.2022 № 2804-IX та адаптація до європейського регламенту REACH;

• чому це важливо: це головний документ, який містить інформацію про склад, токсичність, заходи безпеки під час використання, зберігання та надання першої допомоги. Саме цей документ перевіряє інженер з охорони праці та група НАССР.

2. Технічна специфікація / Технічний опис (Technical Data Sheet – TDS):

• основа: загальні правила торгівлі та постачання товарів, Цивільний та Господарський кодекси (супровідна документація на товар);

• чому це важливо: документ від виробника, який описує призначення мастильного матеріалу, способи її застосування, концентрації робочих розчинів (якщо це концентрат) та матеріали, з якими вона сумісна (наприклад, підтвердження, що змазка не викликає корозійного розтріскування пляшок).

3. Підтвердження харчового допуску (NSF H1/ NSF 3H або еквівалент):

• основа: ст. 45 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР (Гігієнічні вимоги до обладнання та інвентарю);

• чому це важливо: найкращою практикою та залізобетонним доказом для будь-якого аудитора (FSSC 22000, IFS, BRCGS) є наявність у мастильного матеріалу допуску NSF категорії H1 (мастильного матеріалу з можливістю випадкового контакту з харчовими продуктами) або добровільна сертифікація на відповідність вимогам стандарту ISO 21469 / ДСТУ EN ISO 21469:2022 «Безпечність машин. Мастила під час випадкового контакту з продуктом. Гігієнічні вимоги (EN ISO 21469:2006, IDT; ISO 21469:2006, IDT)». Постачальник має надати лист про реєстрацію NSF або посилання на офіційний реєстр (NSF White Book) або Сертифікат на відповідність ISO 21469 / ДСТУ EN ISO 21469:2022. Це повністю знімає питання щодо того, чи можна використовувати цю змазку в зоні відкритого продукту або пакування.

6. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (раніше підтверджував, що хімічний засіб безпечний для використання у заявленій сфері - у даному випадку на підприємствах харчової промисловості) – відмінений у кінці 2023 року із виходом Закону України «Про систему громадського здоров’я» від 06.09.2022 № 2573-IX.

Як тепер підтвердити безпечність без Висновку ДСЕЕ?

У зв'язку з реформою законодавства у сфері громадського здоров'я та хімічної безпеки, держава відійшла від радянської моделі «санітарних висновків» на кожен продукт і перейшла до європейської моделі відповідальності виробника (регламенти REACH та CLP).

Ось актуальний перелік документів, які має надати постачальник станом на зараз:

• Паспорт безпеки хімічної продукції (Safety Data Sheet – SDS): після скасування Висновку ДСЕЕ, Паспорт безпеки став головним і єдиним юридично значущим документом, що підтверджує безпечність хімічної продукції. Він має бути складений українською мовою. У ньому має бути чітко зазначена сфера застосування (наприклад, «для конвеєрних ліній харчової промисловості») та інформація про токсичність. Також, саме тут і можуть бути зазанчені харчові алергени (наприклад, соєва олія), якщо вони є наявними у продукції;

• Технічний опис / Специфікація (Technical Data Sheet – TDS): доповнює SDS інформацією про технологію застосування. Тут вказані робочі концентрації, сумісність з матеріалами, що критично для запобігання фізичному чи хімічному забрудненню продукту.

7. Декларація про відсутність алергенів (або лист-підтвердження про алергенний статус): якщо SDS або специфікація не містять прямої інформації щодо алергенів, виробник харчового продукту має право запросити такий гарантійний лист/декларацію для закриття вимог своєї системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Такий документ містить інформацію щодо наявності/відсутності у мастильному матеріалі 14 харчових алергенів (відповідно до Закону № 2639-VIII), та спеціального блоку щодо технологічного процесу заводу-виробника – наявність/відсутність перехресної контамінації.