В умовах повномасштабної війни питання застосування форс-мажору набуло особливої актуальності.

Аналізуючи всі виклики, які постали перед українським бізнесом в останні роки, здається, що історичний процес готував підприємців до настання різноманітних варіацій форс-мажорів.

Економічна криза 2008–2009 років, проведення АТО та ООС на Донеччині та Луганщині, пандемія коронавірусу, засуха та теперішні події створили передумови для формування судової практики у сфері застосування форс-мажору щодо звільнення від відповідальності за невиконання різного роду зобов'язань, в тому числі договірних. До того ж, спорів з цих питань стало ще більше. Відповідно українські суди сформували власне усталене бачення форс-мажору під час війни.

Легальне визначення форс-мажорних обставин

Оперуючи будь-яким поняттям, вкрай важливо визначити його дійсний юридичний зміст. Форс-мажор не є виключенням, тому основоположними для нас є його складові.

Так, легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР і є ключовим для нашого законодавства в цій царині.

Верховний суд у завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21):

• вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин;
• мають надзвичайний характер;
• є невідворотними;
• унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, форс-мажор є обставиною, запобігти якій зобов'язана сторона не може. Відповідно, неналежне виконання зобов'язань не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов'язковою умовою для настання відповідальності, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ще однією важливою законодавчою нормою є ст. 617 ЦКУ, яка підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань також визначає обставини непереборної сили. Аналогічне міститься в ст. 218 ГКУ, яка покладає на суб'єкта господарювання обов'язок довести, що належне виконання зобов'язання виявилося немоливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Розуміння судами поняття форс-мажору

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і у разі їхнього виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їхню наявність не тільки самих собою, а й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. До такого висновку дійшов Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

В якій формі підтверджується форс-мажор і хто уповноважений здійснювати такі дії в Україні?

Компетентними органами виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили протягом семи днів з дня звернення відповідного суб'єкта. Однак це є можливим, лише в разі реального існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов'язання.

При цьому, виданий Торгово-промисловою палатою чи її регіональними представництвами сертифікат не є беззаперечним доказом існування форс-мажору, а тому повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Встановлення форс-мажору

Форс-мажорними в Україні є ряд надзвичайних та невідворотних обставин, в тому числі й збройний конфлікт, військові дії, неоголошена війна.

28 лютого 2022 року, у зв'язку з широкомасштабним вторгненням росії в Україну, Торгово-промислова палата розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія рф є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Однак, цілком зрозуміло, що такий лист не завжди може буде виправданням для невиконання взятих на себе зобов'язань. І лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами він може засвідчити існування форс-мажорних обставин і мати доказову силу в суді.

Таку позицію підтримують і українські суди. До прикладу, Господарський суд Хмельницької області в рішенні від 13 травня 2022 року у справі № 924/183/22 не взяв до уваги доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.

Схожі висновки зробив Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22, вказавши, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства залучена під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.

Повідомлення контрагента про настання обставин непереборної сили

Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в тому числі через порушення строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії.

Водночас Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 924/278/22 вказав, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме – введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим. Таким чином, посилання апелянта на несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу.

Бувають випадки, коли збройну агресію як обставину непереборної сили намагаються застосувати до боргових зобов'язань, що виникли задовго до настання форс-мажору.

Однак, Господарський суд Полтавської області у справі № 917/358/22 не взяв до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати, оскільки більша частина боргу виникла в нього ще до настання форс-мажорних обставин, тобто до 24.02.2022 року. До таких же висновків суд дійшов і в рішенні у справі № 917/461/22 де боргові зобов'язання почали існувати ще в серпні 2021 року.

Висновки

Підсумовуючи, зазначу, що збройна агресія російської федерації дійсно є форс-мажорною обставиною в розумінні українського законодавства, однак не механізмом універсальної дії. А лист Торгово-промислової палати не може бути абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов'язання.

Форс-мажор – це обставини від нас незалежні, нами неконтрольовані, невідворотні й такі, що мають надзвичайний характер, чим і унеможливлюють належне виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.