Яким нормативним документом керуватися для ідентифікації коду матеріалу пакування під час маркування харчового продукту? Де зазначено, яким чином потрібно маркувати композитну ламіновану пакувальну плівку (наприклад, яка складається з поліетилену та біоксиальноорієнтованого поліпропілену)?
Відповідь на це питання регулюється в межах функціонування на вказаному підприємстві Системи безпечності харчових продуктів (HACCP), що складається з набору правил, які визначають, які дії слід зробити для впровадження, обслуговування і документування системи на виробництві. Так, у процесі впровадження чи функціонування системи НАССР на харчовому виробництві при пакуванні харчових продуктів можлива ситуація, коли відсутня інформація (або вона змінилася) щодо маркування пакувального матеріалу згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів (НПА).
Відповідно до п. 8.2 ДСТУ ISO 22000:2019 «Системи керування безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-якої організації в харчовому ланцюзі» (ISO 22000:2018, IDT): «організація повинна планувати, упроваджувати, керувати, підтримувати й оновлювати процеси, потрібні для задоволення вимог щодо випускання безпечних продуктів…». На такі процеси підприємство може впливати як через програми-передумови, так і через керування небезпечними чинниками в контексті Плану НАССР.
Ефективний аналіз та регулювання обігу безпечного пакувального матеріалу доцільно впровадити на харчовому підприємстві в рамках програм-передумов (ПП) згідно з п. 8.2 ДСТУ ISO 22000:2019.
Група безпечності харчових продуктів (Група НАССР) розроблює, впроваджує та підтримує функціонування системи НАССР. Відповідно до п. 8.2 Група НАССР розроблює, упроваджує та підтримує програми-передумови (ПП) для сприяння запобіганню та/або зменшенню забрудників (охоплюючи небезпечні чинники харчових продуктів) у продуктах, під час оброблення продукту, в робочому середовищі та готовому вигляді. Одними із основних небезпечних чинників є небезпечне пакування.
Установлюючи ПП, організація повинна взяти до уваги всі процеси, які можуть прямо або опосередковано впливати на безпечність пакування, наприклад (п.п. 8.2.4 ДСТУ ISO 22000:2019):
«g) приймання матеріалів, зберігання, відправлення, транспортування та оперування продуктами».
Група НАССР відповідно до п. 8.5.2 проводить аналізування небезпечних чинників, які загрози може нести використання небезпечного пакувального матеріалу.
Аналіз нормативно-правових актів
Стаття 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачала обов’язок для суб’єктів господарювання отримувати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на матеріали, речовини чи продукцію при їх збуті, чи використанні. Вказаний перелік фактично повністю охоплює всю нехарчову продовольчу продукцію, до якої, зокрема, і належать тари, ємності та пакувальні матеріали для пакування товарів. Однак, 01 жовтня 2023 року вступив у дію Закон України «Про систему громадського здоров’я», відповідно до прикінцевих положень якого Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» втратив чинність.
На заміну висновкам СЕС на пакувальні матеріали діє Декларація про відповідність, яка регулюється відповідно до Технічного регламенту з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.12.2004 № 289.
Декларація про відповідність Технічним регламентам – це кінцевий документ який під відповідальність виробника або уповноваженого представника засвідчує відповідність продукції (послуг) встановленим вимогам. Форма декларації, як правило, визначається відповідними технічним регламентом.
Відповідно до п. 1.1 дія Технічного регламенту поширюється на виробників паковання.
«Морально застаріла» система маркування та ідентифікації тари викладена відповідно до п. 3.5 Технічного регламенту:
Цитата
«3.5.1. Для сприяння збору, сортуванню, транспортуванню, вторинному використанню та відновленню, що включає вторинне перероблення, на пакованні з метою його ідентифікації та класифікації має бути зазначено: відповідна галузь промисловості, тип пакувального(их) матеріалу(ів)».
Крім цього, пакувальні матеріали після їх використання за призначенням переходять у категорію відходів, тому підпадають під дію Закону України «Про управління відходами». Відповідно до частини третьої статті 7 та пункту 2 частини першої статті 19 цього Закону Кабінет Міністрів України постановою від 20.10.2023 № 1102 затвердив такі НПА:
Порядок класифікації відходів (далі – Порядок);
Національний перелік відходів.
Визначення шестизначного коду відходу здійснюється за схемою, наведеною в п. 12 Порядку. Композитна ламінована пакувальна плівку (яка, наприклад, складається з поліетилену та (біоксиальноорієнтованого) поліпропілену), завдяки своїм властивостям, здатна забезпечувати герметичне пакування, зберігання та захист товарів від механічних пошкоджень та забруднень. Найчастіше її використовують саме як пакувальний матеріал, що вказує на її приналежність до групи 15 Національного переліку відходів, яка охоплює різні види упаковки. Оскільки плівка, виготовлена з поліетилену та поліпропілену є різновидом пластмаси, її доцільно віднести до категорії пластмасових упаковок, присвоївши кодування 15 01 02.
Коментар експерта
Для ідентифікації коду матеріалу пакування при маркуванні харчового продукту доцільно керуватися Порядком класифікації відходів та Національним переліком відходів, що затверджені постановою від 20.10.2023 № 1102.
Маркування пакувального матеріалу
На сьогодні вимоги до маркування пакувального матеріалу в Україні на законодавчому рівні не встановлені. Але такий процес триває. Так, з метою комплексної реалізації Закону України «Про управління відходами» у Верховній Раді зареєстровано три законопроєкти: «Про упаковку та відходи упаковки» від 18.09.2023 № 10066, від 29.09.2023 №10066-1 та від 04.10.2023 № 10066-2.
Коментар експерта
Відповідно до статті 16 «Маркування упаковки» законопроєкту від 18.09.2023 № 10066:
Виробники упаковки та товарів в упаковці наносять на упаковку маркування з метою ідентифікації та кваліфікації її відходів для забезпечення їх роздільного збирання, повторного використання або рециклінгу.
Маркування упаковки містить інформацію щодо:
матеріалу (речовини), з якого виготовлено упаковку;
придатності упаковки до повторного використання або рециклінгу.
…
Порядок маркування, ідентифікації та кваліфікації упаковки затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародної системи цифрової та символьної кодифікації упаковки та пакувальних матеріалів.
Умовні позначення для логістики та перевезення товарів в Україні регламентуються ДСТУ ISO 780-2001 «Паковання. Графічне марковання щодо поводження з товарами».
Крім цього, існує екологічне маркування (англ. environmental label, ecolabel), яке допомагає споживачеві вибрати товар, який би був найбільш екологічний з-поміж інших категорій на ринку. Екологічні знаки маркування інформують про екологічно чисті способи утилізації паковання, безпеку, якість, екологічні характеристики продукції, а також сприяють розширенню попиту та постачання товарів, які чинять найменший вплив на навколишнє середовище.
Екологічне маркування в Україні з 2011 року регулювалося державою, а з 2018 року обов'язкова сертифікація в Україні відмінена. Екологічна сертифікація проводиться добровільно громадськими організаціями, без участі державних органів і бізнесу. Українське законодавство з питань екологічного маркування товарів гармонізовано з нормами Євросоюзу, а саме з вимогами Директив ЄС, стандартом ISO 14024 та іншими нормативними документами:
У Додатку І до Рішення Комісії 97/129/ЄC від 28 січня 1997 року про створення системи ідентифікації пакувальних матеріалів, відповідно до Директиви Європейського парламенту та Ради 94/62/ЄC щодо упаковки та відходів упаковки, наведено систему абревіації та нумерації видів пластику, зокрема: поліетилентерефталат (для пляшок, різноманітних свіжих, консервованих, варених, смажених, запечених продуктів у соусах і маринадах) – PET-1; поліетилен високої щільності (для пакетів у роздрібній торгівлі) – HDPE-2; полівінілхлорид (для жорсткої прозорої упаковки харчових і нехарчових продуктів) – PVC-3; поліетилен низької щільності (сміттєві пакети, харчові плівки, м’які упаковки, вироби для упаковки промислових товарів, харчових і фармацевтичних продуктів) – LDPE-4; поліпропілен (від заморожування напівфабрикатів до використання в будівництві для захисту матеріалів від атмосферних впливів) – PP-5; полістирол (як правило спінений, для пакування харчів, електроніки та косметики) – PS-6.
На упаковки, що підлягають переробці, наносять піктограму у формі так званої Петлі Мебіуса. Це зелений трикутник з трьох широких стрілок, розташованих за годинниковою стрілкою. Кожна зі стрілок має певне значення. Перша символізує збирання, друга – переробку, а третя – повторне використання сировини.
Пакувальна промисловість також використовує трикутну піктограму з тонкими чорними стрілками. Це знак переробки: упаковку з цим символом можна переробити.
Крім того, на упаковці може бути інформація про тип пластику, яка зазвичай розташована під значком переробки. Також всередині піктограмі є цифри, що вказують на вид сировини.
Ось приклади кодів пластику, з якого зроблений пакувальний матеріал:
PETE — поліетилентерефталат,
HDPE — поліетилен високої щільності,
PVC — ПВХ, полівінілхлорид,
LDPE — поліетилен низької щільності,
PP — поліпропілен,
PS — полістирол.
З метою спрощення процесу збирання, повторного використання та відновлення, відповідно до п. 2 ст. 8 Директиви ЄС 94/62, на упаковці вказується природа використаного пакувального матеріалу або матеріалів. Це робиться для ідентифікації та класифікації його (їх) за відповідною галуззю промисловості на підставі Рішення Комісії ЄС 97/129.
Рішення Комісії ЄС 97/129 включає всю упаковку, на яку поширюється Директива 94/62/ЄС, та має на меті встановити нумерацію та скорочення, на яких базується система ідентифікації, із зазначенням характеру пакувального матеріалу, що використовується, і визначенням, які матеріали підлягають системі ідентифікації. Нумерація та скорочення системи ідентифікації наведені в Додатках до цього Рішення.
Відповідно до Додатка 1, поліетилен та поліпропілен маркуються HDPE (LDPE) та PP згідно з кодами 2 (4) та 5 відповідно.
В Україні аналогічні вимоги викладені у національному стандарті ДСТУ 4260:2003 «Тара і паковання спожиткові. Марковання. Загальні вимоги».
Так, відповідно до п. 4.2.2.1 ДСТУ 4260:2003, полімерну тару та паковання з полімерних композицій маркують відповідними скороченими термінами для складової частини полімерів, з головним компонентом на першому місці, за яким позначають інші компоненти у порядку зменшування їх вмісту за масою, відокремлені один від одного одним або більше знаками.
Наприклад, у випадку композиції поліетилену (64 %) і поліпропілену (36 %) маркування буде виглядати наступним чином >HDPE PP< або >LDPE PP< (залежно від типу поліетилену у складі: поліетилен високої чи низької густини).
Коментар експерта
Тару та паковання, які можна переробляти, маркують символом можливості вторинного переробляння – кільцем Мебіуса. У випадку полімерної композиції відсутні правила маркування цифровим способом. Такий спосіб можна застосувати у разі маркування кільцем Мебіуса.
Отже, відповідно до пунктів 4.3.4 та 4.3.5 ДСТУ 4260:2003 маркування комбінованого матеріалу з наявністю поліетилену високої густини (64 %) та поліпропілену (36 %) буде виглядати таким чином:
