Під час планової перевірки закладу громадського харчування виявлено фреш імбиру власного виробництва, маркування якого вказувало, що виготовили його 6 днів тому. Імбирний фреш власного виробництва в закладі використовується для виготовлення напоїв (алкогольних та безалкогольних) обсягом 10–20 мл на 400 мл. Для виробництва використовується технологічна документація (ТК). Для приготування його зачищають, перебивають, додають воду (бутильовану) (відношення води 20 % до перебитого імбиру 80 %) та проціджують. Зберігається в скляному посуді (ніяких додаткових речовин для зберігання не використовується). Зберігання за температури 6±2°С становить 24 год, за температури 22±2°С – 2 год. Персонал наголошує на тому, що імбирний фреш фактично може зберігатися понад 24 години, і знайдений імбирний фреш є тому підтвердженням.  Зовнішній вигляд, колір, консистенція та аромат відповідав технологічній документації. Смак не дегустували. Скарг чи зауважень від гостей закладу зафіксовано не було. Звертаю увагу, що зазначений імбирний фреш не використовується для отримання поживних речовин, а лише для смакових властивостей напоїв. Намагались передати імбирний фреш на дослідження, які б могли встановити реальні терміни зберігання цього фрешу без шкоди для здоров'я (цікавить саме безпечність, а не якість). Проте організації, які проводять такі лабораторні випробовування, стверджують, що терміни придатності свіжоприготованих соків визначені нормативними документами та не можуть бути більшими, ніж зазначено в технологічній документації та технічних умовах. Як можна збільшити терміни придатності такого фрешу? Чи дійсно таке порушення може призвести до неминучих проблем?