Держпродспоживслужба роз'яснює основні характеристики меду.

За походженням мед поділяють на два основні види:

• квітковий (нектарний) – мед, який бджоли виробляють із нектару рослин. До нього належать, зокрема, акацієвий, липовий, гречаний та інші види;

• падевий – мед, який бджоли виробляють переважно з виділень комах, що живляться соками рослин, або з виділень живих частин рослин.

Також мед розрізняють за способом його отримання:

• стільниковий – продається безпосередньо у воскових стільниках;

• стільники в меду – мед, який містить шматочки стільників;

• злитий – отриманий шляхом природного стікання з розпечатаних стільників;

• центрифужний – отриманий із використанням спеціального обладнання – медогонки;

• пресований – отриманий шляхом пресування стільників.

Також Держпродспоживслужба нагадує, що насправді мед від природи складається переважно з цукрів.

Проте наказ Мінагрополітики № 330 визначає, скільки певних природних цукрів має міститися в меді.

Наприклад, у 100 грамах меду:

• квітковий мед повинен містити щонайменше 60 грамів фруктози та глюкози разом;

• падевий мед –щонайменше 45 грамів фруктози та глюкози разом;

• сахарози у більшості видів меду має бути не більше 5 грамів;

• для окремих видів меду, наприклад акацієвого, допускається до 10 грамів сахарози на 100 грамів, а для лавандового – до 15 грамів.

Цукри в меді – природні складові, але додавати цукор або сиропи до готового меду не дозволяється.

Ще один важливий показник складу – вміст вологи. У більшості видів меду її має бути не більше 20%. Для вересового меду допускається до 23%.

Якщо в меді забагато вологи, він може почати бродити та втрачати свої властивості.