За підсумками численних опитувань керівників українського бізнесу, які проводив Національний банк України у 2022 році, частка компаній, які планували залучати кредитні кошти за кордоном не перевищувала значення у 10,7%.

Водночас, попри війну, про свою готовність до надання кредитів та грантів (безповоротної цільової допомоги) українцям заявили Development Finance Corporation (DFC), уряд Німеччини через Фонд розвитку підприємництва, Міжнародна фінансова корпорація (IFC) та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

У такому випадку, коли допомоги/грошей від міжнародних організацій у вистачало, цілком логічно поставити запитання: чому попри доволі низьку вартість залучених коштів та, навпаки, значну кількість кредитних, грантових програм, які пропонують міжнародні організації для українського бізнесу частка зацікавлених у них ледь перевищує 10%?

Річ у тім, що для доступу до таких коштів українська компанія має відповідати певним вимогам, зокрема у сфері комплаєнсу.

Розглянемо 5 основних комплаєнс-умов, дотримання яких дасть українській компанії можливість отримати кредит або грант від міжнародної організації.

1. Структура власності компанії має бути прозорою та зрозумілою для міжнародної організації

В Україні є значна кількість організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності, яка регулюється безліччю законів та нормативних-правових актів. Власник обирає організаційно-правову форму діяльності компанії, враховуючи:

• оптимальне податкове навантаження;
• виробничу необхідність;
• кон’юнктуру ринку тощо.

Стаються непоодинокі випадки, коли власник або:

• оформлює компанію на фіктивних осіб для уникнення участі публічних осіб у компанії;
• здійснює одноосібне управління компанією без незалежної наглядової ради, кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту) і чіткого розподілу повноважень між ними;
• оформлює перехресне володіння акціями та частками, щоб приховати фактичне володіння.

Прозорість бенефіціарної власності перевіряють кілька міжнародних інституцій – Рекомендації Групи з розроблення фінансових заходів (FATF), а також Глобальний Форум ОЕСР щодо прозорості та обміну інформацією, які вимагають від країн забезпечити доступність інформації про бенефіціарну власність на своїй території для внутрішнього користування та обміну з іноземними органами влади.

Відповідно до Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення, схвалених Комітетом експертів Ради Європи з оцінки заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму (MONEYVAL) і FATF до фінансових і нефінансових установ та професій, повинна встановлюватися вимога щодо визначення, оцінювання та розуміння своїх ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму (для клієнтів, країн або географічних територій, а також товарів, послуг, операцій або способів надання/отримання).

Окрім доступу до кредитних та грантових коштів українські компанії також можуть взяти участь у закупівлях товарів та послуг, які проводяться за участю міжнародних організацій, або повністю фінансуються ними.

При цьому варто зауважити, що ідентифікація власників компанії через розкриття даних про кінцевого бенефіціарного власника зумовлена вимогами щодо участі у міжнародних процедурах закупівлі лише одним учасником.

ЄБРР також встановив, що афілійована організація клієнта чи агент із закупівель, залучений клієнтом, не мають права на присудження контракту, якщо тільки не буде доведено відсутність значного ступеня спільної власності, впливу чи контролю між клієнтом чи агентом клієнта та афілійованою організацією. Подібні умови містяться також у всіх видах закупівель, які проводяться під егідою Світового Банку та інших міжнародних організацій.

2. Посадові особи, бенефіціарні власники або особи, які у будь-який спосіб управляють або контролюють українську компанію, не мають бути включені у будь-які санкційні списки міжнародної спільноти

Включення в санкційні списки переслідує важливі цілі:

• вирішення конфліктів;
• боротьба з тероризмом;
• нерозповсюдження зброї масового знищення;
• просування демократії, верховенства права та прав людини.

Санкції створюють юридичні зобов’язання для всіх громадян на території країни, де вони проживають чи перебувають, операторів та будь-якого бізнесу, який ведеться в інституціях застосованих санкцій.

Станом на сьогодні існують такі основні міжнародні санкційні списки:

• санкції ООН, ухвалені Радою Безпеки ООН;

• санкції Office of Foreign Assets Control (OFAC), ухвалені Управлінням контролю за іноземними активами, що є структурним підрозділом Міністерства фінансів США;

• санкції Європейського Союзу.

Варто зауважити, що всі санкційні списки є доволі динамічними, оскільки змінюються майже тисячу разів на рік, та в цілому зводяться до наступних заборон:

• заборона на ведення будь-якої діяльності та співробітництва із суб’єктами, що знаходяться під дією санкцій;
• замороження активів осіб, які потрапили під дію санкцій;
• заборона надання допомоги суб’єктам, на які розповсюджується дія санкцій.

За порушення встановлених санкцій винні особи несуть значну репутаційну та фінансову відповідальність, тому міжнародні компанії дбають про «санкційну чистоту» своїх контрагентів.

3. Наявність антикорупційної політики, а також дотримання її правил та процедур

Дотримання антикорупційного законодавства встановлено міжнародними актами у сфері протидії корупції, стороною яких є Україн, і які через це є частиною українського законодавства (а у випадку конфлікту з національним законодавством мають над ним пріоритет), зокрема:

• Конвенцією Організації Об’єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 01.01.2010 згідно з Законом України від 18.10.2006 № 251-V);
• Цивільною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (набрала чинності для України 01.01.2006);
• Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 01.03.2010) та Додатковим протоколом до неї (набрав чинності для України 01.03.2010).

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції» українська компанія має затвердити антикорупційну програму в обов’язковому порядку:

• якщо це державне, комунальне підприємство, господарське товариство, у яких державна або комунальна частка перевищує 50%, де середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн грн;
• якщо юридична особа є учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» у разі вартості закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт понад 20 млн гривень.

Водночас ISO 37001 встановлено єдиний міжнародний стандарт антикорупційного комплаєнсу у бізнесі для всіх компаній, незалежно від вимог українського антикорупційного закону.

Стандарт передбачає наявність антикорупційної програми у компанії з такими розділами:

• декларація чесної сплати податків;
• заборона корупції;
• політика щодо подарунків і гостинності;
• політика у сфері конфлікту інтересів;
• нагляд за впровадженням.

Сертифікат про відповідність компанії ISO 37001 може бути затребувано міжнародною організацією для участі у тендері або як доступ до грантових коштів. Наявність у компанії запроваджених антикорупційних стандартів та визначених в антикорупційній програмі процедур виступатиме потужним доказом їхнього дотримання, а тому значно спростить комплаєнс-перевірку для співпраці із міжнародною організацією.

4. Незалежний аудит діяльності української компанії, виконаний на основі публічної звітності компанії, належним чином оприлюдненої та затвердженої

Зокрема, необхідною умовою отримання кредиту від DFC українськими компаніями є фінансовий аудит та бізнес-план, який відповідає умовам міжнародного фінансового аналізу. При цьому DFC наразі готова видавати безплатні фінансові гранти тим компаніям, які визнають перспективними, але які ще не пройшли міжнародний фінансовий аудит на його проходження та приведення корпоративної та операційної структури у відповідність з міжнародними вимогами та стандартами.

5. Наявність надійної системи захисту конфіденційної інформації

Відповідно до того, наскільки ефективно компанія здійснює захист персональних даних співробітників та контрагентів, забезпечує дотримання конфіденційності інформації, репутаційні ризики компанії нівелюються до мінімуму, то у комплексі із викладеними умовами вище така компанія може вважатися надійним партнером для міжнародних організацій.